ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
10 липня 2026 року м. Львів Справа № 300/5192/25 пров. № А/857/48559/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Пліша М. А.
суддів - Глазька С. М.
Обрізка І. М.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 300/5192/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 лютого 2026 року в Електронному кабінеті користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що що первинна апеляційна скарга була подана у межах строків на апеляційне оскарження; скаржник у розумні терміни після повернення апеляційної скарги звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з повторною апеляційною скаргою, а отже апелянтом продемонстроване добросовісне ставлення до реалізації нею права на апеляційне оскарження.
Додатково, звертає увагу суду, що для ГУНП в Івано-Франківській області дана справа є значимою, оскільки судом першої інстанції було задоволено позов. Важливим є те, що ГУНП прагне через звернення до апеляційного суду відновити законність і правомірність судового рішення, забезпечивши відповідність його нормам чинного законодавства. ГУНП вважає, що розгляд апеляційної скарги дозволить не лише встановити справедливість, але й забезпечити відновлення принципів адміністративного судочинства.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальною нормою строк.
Зі змісту клопотання слідує, що на переконання заявника, в даному випадку подання повторної апеляційної скарги одразу після проведеної сплати за подання апеляційної скарги має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями, відповідає принципу юридичної визначеності та свідчить про добросовісність у реалізації процесуального права на оскарження судового рішення.
Необхідно зазначити, що оскарження рішення суду є правом сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатись цим правом, то реалізація цього права повинна відбуватись із дотриманням порядку і строків, встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту апеляційної скарги, що стало підставою для її повернення, не є об`єктивною та непереборною обставиною, з якою норми КАС України пов`язують можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Варто наголосити, що скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.
Право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 298 КАС не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.
Щодо твердження скаржника про введення воєнного стану на території держави, апеляційний суд зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
З огляду на наведене, зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судом визнані необґрунтованими.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 300/5192/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач М.А. Пліш
судді С. М. Глазько
І. М. Обрізко