Єдиний унікальний номер судової справи 462/5957/26
Номер провадження 2/462/3395/26
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
09 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
І. Рух справи
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кісь О. Р., 07.07.2026 року (вх. № 17792) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у якій просить суд:
-стягнути з відповідача на користь позивача аліменти, у розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, до досягнення позивачем двадцяти трьох років.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 3006471, № 3006670 від 09.07.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача та відповідача у справі.
Окрім цього, 09.07.2026 року судом отримано відповідь № 3006553, № 3006614 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відносно позивача та відповідача у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, заява подана без дотримання вимог до її форми та змісту, а додані документи не в повній мірі підтверджують обставини, на які посилається позивач. Виявлені недоліки унеможливлюють належну оцінку обґрунтованості заявлених вимог, перешкоджають визначенню предмета та підстав позову, а також ускладнюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.
За таких умов суд дійшов висновку, що на момент надходження позовної заяви відсутні правові підстави для її прийняття до розгляду, а встановлені порушення мають бути усунуті заявником у порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення виявлених недоліків.
ІІІ. Щодо недоліків заяви
Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відтак, позивачу слід надати відомості, щодо про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
Окрім цього суд звертає увагу на те, що в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
ІV. Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У позовній заяві зазначається, що шлюб між батьками позивача розірвано 27.12.2016 року, проте на підтвердження зазначеного доказів не долучено.
Також, із змісту позовної заяви також вбачається, що сторона позивач вказує обставини на підтвердження яких не надано відповідних доказів, зокрема не долучено доказів на підтвердження, що відповідач працює та має постійний дохід, що інших дітей відповідач немає та аліменти нікому не сплачує, має можливість надавати грошову допомогу на утримання повнолітньої доньки.
Окремо суд вказує на те, що довідка від 22.12.2022 року № 1306-7001670556 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи є нечитабельною, а відтак неможливо встановити зміст зазначеної інформації та не містить актуальних відомостей станом на день подання позовної заяви.
Документи, які надаються, повинні містити текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст (текст повинен бути зрозумілим і читабельним, копії повинні бути повними).
Крім цього, сторона позивача у позовній заяві зазначає, що позивач зарахована на перший курс закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж індустрії краси та моди» та перебуває на повному державному забезпеченні з 02.09.2024 року по 30.06.2027 року, проте згідно довідки від 04.05.2026 року № 2320 виданої закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж індустрії краси та моди», яка долучена до матеріалів справи, позивач перебуває на неповному державному забезпеченні з 02.09.2024 року по 30.06.2027 року.
VІ. Щодо змісту позовних вимог
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви міститься покликання про:
- «стягнути з відповідача на користь позивача аліменти, у розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, до досягнення позивачем двадцяти трьох років».
Згідно із ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Також, відповідно до п. 20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Однак позивач не мотивував розмір аліментів, який він просить стягувати із відповідача та не надав суду доказів, що останній має можливість надавати аліменти у такому розмірі.
Крім цього, при стягненні аліментів на утримання повнолітньої дитини (позивача) має враховуватися час навчання останньої в навчальному закладі.
Відповідно стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання можливе лише до завершення нею навчання, але не довше часу досягнення такою 23-х річного віку за умови, що дитина буде продовжувати навчання.
Тому формулювання позовної вимоги стороною позивача є невизначеним та у разі ухвалення судового рішення може унеможливити його належне виконання у разі задоволення позовних вимог.
Отже сформульований позивачем зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, так позивачу належить конкретизувати зміст позовних вимог.
VІІ. Підсумки
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - залишити без руху.
2. Роз`яснення суду
Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко