Справа № 362/4938/26
Провадження 2-з/362/60/26
У Х В А Л А
13 липня 2026 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Мартинцової І.О.,
за участю: секретаря Муляви А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №362/4938/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, яка у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.
Ухвалою суду від 22.06.2026 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
10.07.2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно: земельну ділянку площею 0,1500га, кадастровий номер [номер приховано]:01:033:0032, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська обл.., Васильківський р-н, Здорівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 707356732214, номер відомостей про речове право 38606729.
Крім того, заявник просить заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам речових прав н нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, зміни власника, реєстрації обтяжень, іпотеки та інших речових прав щодо зазначеної земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у справі або до скасування заходів забезпечення позову судом.
Також заявник просить забезпечити позов щодо пов`язаних земельних ділянок, зазначених в матеріалах справи, а саме: накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами № [номер приховано]:01:033:0026 площею 0, 0836 га, [номер приховано]:01:033:0048 площею 0, 4011 га, [номер приховано]:01:033:0051 площею 0, 4726 га, [номер приховано]:01:033:0049 площею 0, 8971 га, [номер приховано]:01:033:0031 площею 0, 0995 га.
Заява обґрунтована тим, що необхідність накладення арешту на спірну земельну ділянку обумовлена, на думку заявника, реальним ризиком її продажу або іншого відчуження до винесення судом рішення по справі та ускладнення подальшого його виконання.
В силу вимог ч. 1 ст. 153 розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Згідно п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо дійсності договору купівлі-продажу від 09.06.2020 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1500га, кадастровий номер [номер приховано]:01:033:0032.
Однак, заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження нерухомого майна.
Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій з відчуження спірної земельної ділянки без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1500га, кадастровий номер [номер приховано]:01:033:0032.
Крім того, суд не вбачає підстав для накладення арешту на інші пов`язані земельні ділянки, які не є предметом розгляду даного спору.
З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мартинцова І.О.