ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1227/26, 22-ц/821/1228/26 Справа № 703/7212/25
УХВАЛА
08 липня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття та стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно на її утримання до досягнення сином трирічного віку.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2025 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на її утримання, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 28 жовтня 2025 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку та просить: скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2026; скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2026.
Крім того апеляційна скарга містить клопотання про зупинення провадження у справі № 703/7212/25 у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, зазначені відповідачем підстави для зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
На підтвердження клопотання про зупинення провадження до апеляційної скарги ОСОБА_1 було надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 № 3193 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2025 № 282 про прибуття та виконання службових обов`язків ОСОБА_1 після лікування Військовий квиток НОМЕР_2 .
В матеріалах справи також міститься довідка військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2025 № 3990 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 16.10.2018.
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані ст. 251 та ст. 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від ст. 252 ЦПК України.
За положенням п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Положення ст. 251 ЦПК України встановлюють обов`язок суду зупинити провадження в справі в тому випадку, якщо сторона перебуває в складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому, вказані обставини мають бути підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, тобто дійсно свідчити про виконання особою функції захисту та забезпечення національної безпеки.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Суд зобов`язаний за заявою військовослужбовця зупинити провадження в справі, незалежно від категорії спору.
Разом з тим, у постанові від 30 червня 2026 року, у справі № 699/1569/25, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
Потреба в констатації неконституційності п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в частині, яка стосується права дитини на утримання, зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує права та інтереси дитини. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить ст. ст. 8, 51, 55 Конституції України.
Враховуючи, що предметом спору є стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - матері дитини, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав вказаних скаржником.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 253, 368, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в и в :
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко