ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду)
13 липня 2026 року м. Житомир
справа № 240/24462/26
категорія 112030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглянувши питання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15.06.2026 №965110118141 про відмову у відпрацюванні заяви ОСОБА_1 щодо виплат допомоги на поховання пенсіонера громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новомиколаївка, Скадовського району, Херсонської області.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новомиколаївка, Скадовського району, Херсонської області відповідно до її заяви №2762 від 09.06.2026.
Позивач, посилаючись на порушення її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За приписами частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить на користь висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
До позовної заяви позивачем додано копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2026 №1823-5003956243, виданої Управлінням соціального захисту населення Звягельської районної державної адміністрації Житомирської області, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 .
Слід зазначити, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги необхідно брати відомості щодо зареєстрованого, у встановленому законом порядку, місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина перша статті 25 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок №265).
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку №265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Отже, засвідчення факту місця проживання у публічно-правових відносинах, має бути підтверджено реєстраційними відомостями, внесеними в паспортний документ, або довідкою про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання.
Водночас, з 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За змістом положень ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова №509).
Відповідно до пункту 1 Постанови №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою в ній зазначеній, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік як внутрішньо-переміщеної особи, а не факт реєстрації її місця проживання/перебування (нового чи тимчасового).
Особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Варто зазначити, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання позивача як ВПО матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Отже, при визначенні територіальної юрисдикції (підсудності) даного спору суд приймає до уваги лише адресу місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 .
Оскільки позивач зареєстрована у Херсонській області, то дана адміністративна справа підсудна окружному адміністративному суду територіальна юрисдикція якого поширюється на Херсонську область.
Водночас суд враховує, що згідно з розпорядженням голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена Одеському окружному адміністративному суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За змістом положень частини п`ятої, шостої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Частиною 8 ст. 29 КАС України визначено, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, дотримання засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом шляхом забезпечення гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, тобто розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону у становище суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону, забезпечення фактичної змагальності, процесуальної рівності, суд дійшов висновку про доцільність передачі даної справи за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 4, 20, 25, 29, 30, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1.Передати адміністративну справу №240/24462/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду (вул. Фонтанська дорога 14, м. Одеса, 65000).
2. Передачу матеріалів справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко