№ 207/3320/26
№ 2-з/207/7/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді: Подобєд О.К.
при секретарі: Рубцовій К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам`янське заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: майно у тому числі на корпоративні права й частку у статутному капіталі, що належить відповідачу, який являється директором та засновником ТОВ «Будімпекс-Дніпро» та здійснює активну діяльність. До самого підприємства пред`явлено декілька позовів майнового характеру, тому з метою унеможливлення виведення активів позивач просить вжити заходи забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи у межах вирішення зазначеної заяви, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи те, що позивачем у клопотанні про забезпечення позову належно не обґрунтовано необхідність забезпечення позову саме у спосіб накладення арешту на майно відповідача, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, суд вважає, що заява позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-151, 153 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.К.Подобєд