Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі
13 липня 2026 року Справа № 520/18997/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Олекси Тихого, буд. 10-І, м. Краматорськ, Донецька обл., 84313, код ЄДРПОУ 38355198) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 01.12.2025 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнути з 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 285 869,65 грн за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 01.12.2025, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка з суми перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а з суми перерахованого грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 01.12.2025 - у розмірі 5 відсотків, відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали.
Представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що позивач не мав об`єктивної можливості раніше дізнатися про порушення своїх прав щодо порядку нарахування грошового забезпечення. Представник позивача зазначає, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення у розмірі, який не викликав сумнівів щодо правильності його нарахування, а інформація щодо механізму розрахунку окремих складових грошового забезпечення йому не надавалась. На думку представника позивача, саме отримання листа відповідача №50 0012-1040/50 0012 06 від 23.04.2026, яким було повідомлено порядок визначення розміру грошового забезпечення та надано деталізовану довідку про його нарахування, є моментом, коли позивач дізнався про можливе порушення своїх прав. Крім того, представник позивача зазначає, що спірні правовідносини стосуються соціальних гарантій та виплати належного грошового забезпечення, а не питань проходження чи припинення служби, у зв`язку з чим вважає, що позивач не мав можливості встановити факт порушення своїх прав до отримання відповідної інформації від відповідача. Просить поновити строк звернення до суду.
Щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд, дослідивши заяву представника позивача, зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Представник позивача зазначив, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав щодо неправильного нарахування грошового забезпечення дізнався лише після отримання листа відповідача від 23.04.2026, яким було повідомлено порядок розрахунку грошового забезпечення та надано деталізовану інформацію про його складові.
Суд вважає за необхідним врахувати та застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 560/11012/22 в частині недопущення надмірного формалізму, так як доступ до правосуддя має бути реальним.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, nn. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», 35787/03, n. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини є об`єктивними та поважними, оскільки несвоєчасне звернення до адміністративного суду було зумовлено відсутністю у позивача інформації щодо порядку та складових нарахування грошового забезпечення, а про можливе порушення своїх прав він дізнався лише після отримання листа відповідача від 23.04.2026. У зв`язку з цим суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.
Справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
Виходячи з положень ст.ст. 171, 257 КАС України, оскільки справа належить до справ незначної складності, позовну заяву належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись приписами ст. ст. 12, 171, 257 262, 293, 294 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Визначити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі.
Повідомити учасників справи, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, а саме: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
Справа розглядається одноособово суддею Олексієм Котеньовим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Встановити строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
Роз`яснити учасникам справи, що справа буде розглянута без повідомлення учасників у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Роз`яснити учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом п`яти днів із дня отримання відзиву та відповіді на відзив відповідно.
Копії даної ухвали направити учасникам справи.
Роз`яснити, що зловживання процесуальними правами, а також недобросовісне виконання процесуальних обов`язків не допускається. Роз`яснити про наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст. 44, 45, 47, 60 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ