Справа № 279/3439/26
провадження 2-а/279/35/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2026 року м. Коростень
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Пацко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Коростень заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Коростенського міськрайонного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Понікарчик Ірина Анатоліївна до Головного управління Національної Поліції у Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматизованому режимі.
Рішенням суду від 11.06.2026 позов задоволено.
17.06.2026 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі3000 грн.
17.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в обґрунтування яких зазначив, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у рішенні прийнятому за наслідками розгляду справи по суті.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Слід зазначити, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 25.05.2026 року; акт оплати гонорару відповідно до договору про надання правничої допомоги датований 15.06.2026. Так, суд зауважує, що даний акт не носить характеру банківського документу (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку, касові чекі, тощо), тому суд не бере до уваги акт оплати гонорару відповідно до договору про надання правничої допомоги на суму 3000 грн., оскільки останній не підтверджує факт сплати позивачем коштів в сумі 3000,00 грн за цим рахунком.
Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн не підтверджені належними доказами, а тому заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Відмовити в задоволенні заяви Понікарчик Ірини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.О. Пацко