ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення адміністративного позову
13 липня 2026 року м. Львів Справа № 140/3894/26 пров. № А/857/34132/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Боршовського Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 140/3894/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», який діяв на момент виключення позивача з такого обліку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Також Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 та будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, їх структурним підрозділам та посадовим особам вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 140/3894/26.
В обґрунтування заяви зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову може спричинити незаконну мобілізацію позивача, який не є військовозобов`язаним та не підлягає призову на військову службу. Наголошує, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Стверджує, що у разі призову позивача під час розгляду даної справи та направлення його до військової частини виникнуть істотні перешкоди для реалізації ним права на судовий захист, участь у судовому процесі та виконання майбутнього судового рішення, оскільки процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Перевіривши матеріали заяви та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд під час розгляду заяви про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведене вище відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21, від 13.07.2022 у справі № 240/26736/21.
Зміст заяви про забезпечення позову дає підстави колегії суддів дійти висновку, що на момент звернення позивача до суду апеляційної інстанції ані відповідач, ані будь-який інший територіальний центр комплектування та соціальної підтримки жодних дій щодо його мобілізації не вчиняв. Водночас позивач вважає, що існує можливість його призову на військову службу до ухвалення судового рішення у цій справі, відтак подальший судовий розгляд втратить свій реальний зміст. Наголошує, що у разі ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення на користь позивача факт мобілізації та її наслідки не можна буде скасувати чи компенсувати.
Аналіз поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову свідчить про те, що доводи заяви ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджуються доказами.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, позивачем не подано Суду будь-яких доказів того, що: не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.
Окрім цього, колегія суддів апеляційного Суду підкреслює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
Натомість заява позивача спрямована щодо невизначеного кола осіб - будь яких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а не лише відповідача, що не узгоджується з частиною першою статті 151 КАС України, адже заборона вчиняти дії, про які просить заявник (щодо призову на військову службу), не стосується предмета спору (уточнення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів).
Також Суд, дослідивши наведені в заяві про забезпечення позову доводи, дійшов висновку про те, що вони поза розумним сумнівом не свідчать про існування очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача. Викладені заявником доводи щодо обставин виключення його з обліку, не відображення вказаної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система "Оберіг"), не розгляду по суті заяви позивача від 06.02.2026, потребують дослідженню при перегляді справи за апеляційною скаргою.
Отже, зважаючи на викладене вище, колегія суддів апеляційного Суду констатує, що позивач не довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин.
Водночас у цій справі відсутні будь-які докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах.
Колегія суддів зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав чи законного інтересу, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, за встановлених обставин та в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 248, 311, 321, 325, 328 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 140/3894/26.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук