Справа № 212/10924/26
2-з/212/41/26
У Х В А Л А
13 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Шевченко Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою,
в с т а н о в и в:
29.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся з заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою.
Позивач посилається на ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів, що звільняє його від сплати судового збору. Разом із цим, зі змісту заяви вбачається, що позивачем оскаржується виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом про стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, а отже у даному випадку положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосуванню не підлягають. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Зі заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, дія ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, не поширюється на правовідносини щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору.
Дослідивши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 6 ст. 151 ЦПК Українидо заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку та розмірі.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн., а оскільки заяву подано через «Електронний суд» сума судового збору становить 532,48 грн (665,60*0,8).
Однак до заяви про забезпечення позову представником заявника не надано доказів сплати судового збору.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимогст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням зазначеного, вважаю, що подану заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Дніпровського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя Л. В. Шевченко