Справа № 523/11232/26
Провадження №2-о/523/372/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2026 р. суддя Пересипського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО,
ВСТАНОВИВ:
На адресу суду 27 травня 2026 року надійшла зазначена вище заява про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО.
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суд приходить до висновку, що зазначена заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Натомість, в порушення вимог ЦПК України заявником не залучено до участі у справі заінтересованих осіб.
Заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими статтями 175, 177 ЦПК України, а також вимогам, які містяться в статті 318 ЦПК України.
Однак, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України заява про встановлення факту смерті не містить повних даних заявника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника, а також підтвердження заявника про те, що ним не подано іншого позову (заяви) з тим самим предметом та з тих самих підстав, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Стаття 318 ЦПК України визначає вимоги до заяви щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Так, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Частиною 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, в частині п`ятій якої зазначено, що копія судового рішення невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи. Державна реєстрації смерті, здійснюється відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил про державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, згідно з якими державна реєстрація актів цивільного стану, зокрема смерті, а також діловодство в органах державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється державною мовою. Для здійснення відповідної реєстрації подаються документів українською мовою, а якщо документи, складені іноземною мовою, до заяви обов`язково додаються переклад їх тексту українською мовою.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 травня 2026 року заява була залишена без руху, а заявнику наданий строк для усунення недоліків, який складає десять днів з дня отримання ухвали.
Заявниці була направлена копія ухвали, котра отримана 25 червня 2026 року, до підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заявник за тривалий проміжок часу недоліки заяви, що викладені в ухвалі суду 28 травня 2026 року не усунуто та ОСОБА_1 значний терміну час долею справи не цікавиться.
Недоліки заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО ОСОБА_1 не усунуто.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду із вказаною заявою, суддя вважає за необхідне заяву визнати неподаною та повернути заявниці, в зв`язку з не усуненням недоліків та роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 185, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.
Ухвала складена та підписана 10 липня 2026 року.
Суддя