печерський районний суд міста києва
442/2034/26-ц
2-8708/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
10 липня 2026 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство фінансів України про стягнення заборгованості за облігацією державної цільової безпроцентної позики 1990 року з урахуванням інфляційних нарахувань (втрат),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з указаним позовом.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2026 даний позов передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю за необхідне залишити її без руху з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п. 1).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, ураховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч. 4 ст. 263 ЦПК).
У висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 12.08.2021 у справі № 913/680/17, зазначено, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер, який має відображатись у ціні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема спори, пов`язані зокрема з підтвердженням прав на грошові суми. Отже, судовий збір з позовної заяви про стягнення грошових коштів визначається як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Установлено, що пред`явлені вимоги крім немайнових вимог, містять також вимоги майнового характеру, тому позивачу слід усунути недоліки допущені при звернені до суду, а саме зазначити ціну позову з урахуванням заявлених до стягнення грошових коштів та додати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК).
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У зв`язку з наведеним, позивачу слід зазначити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Оскільки позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому вказаний недолік слід усунути.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", затверджено наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 144 від 01.07.2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.05.2019 у справі № 160/7887/18.
Установлено, що позовна заява, яка подана до суду, підписана позивачем. Однак додані до неї копії документів не посвідчені у порядку, встановленому законом.
Оскільки, при формуванні позову та додатків до нього не дотримано вищезазначени вимог, тому позивачу вказані недоліки слід усунути.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем пред`явлено вимоги як немайнового характеру: про визнання за ОСОБА_1 права вимоги за облігацією державної цільової безпроцентної позики 1990 року № 0014526 номіналом 16000 рублів (16800 грн); визнати обов`язок держави Україна щодо відновлення проіндексованої купівельної спроможності державної цільової безпроцентної позики 1990 року № 0014526 ОСОБА_1 , так і майнового характеру: про стягнення з Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 проіндексовану заборгованість за облігацією з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 9030156 грн, стягнути з Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 - 3 % річних від суми боргу відповідно до ст. 625 ЦК України до моменту повного розрахунку. На обгрунтування позовних вимог додано лист Міністерства фінансів України від 23.02.2026 у якому зазначено, що забезпечення фінаносової стабільності в Україні відбувається в умовах значних викликів та ризиків, які стали наслідком збройної агресії російської федерації, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Видатків на заходи щодо поступової коспенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України не передбачено.
Ураховуючи зазначене, позивачу слід додати відомості про заборгованість за облігацією державної цільової безпроцентної позики 1990 року № 0014526 номіналом 16000 рублів (16800 грн) з урахуванням інфляційних втрат, яка обрахована держаним органом станом на день звернення до суду або повідомити про причини неможливості долучення такого доказу.
За таких підстав, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху, про що повідомити позивача та надати йому п`ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України в разі невиконання позивачем вимог суду у встановлений строк заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі: Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство фінансів України про стягнення заборгованості за облігацією державної цільової безпроцентної позики 1990 року з урахуванням інфляційних нарахувань (втрат) залишити без руху.
Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Єрмічова