УХВАЛА
08 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5528/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (колегія суддів: Гончаров С. А. - головуючий, Сибіга О. М., Тищенко О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 (суддя Мудрий С. М.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Національної академії внутрішніх справ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Резон",
про стягнення коштів,
за участю:
позивача: Павлов Р. В. (самопредставництво)
відповідача: Бащук О. Р. (самопредставництво)
третьої особи: Ковдій М. С. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Національної академії внутрішніх справ 4 295 170,73 грн.
1.2 Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а тому зобов`язаний їх повернути на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026, у позові відмовлено.
2.2 Суд мотивував рішення тим, що у відповідача відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайову участь), оскільки спірні об`єкти нерухомого майна є самочинними будівництвом та підлягають знесенню на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Звернення з цим позовом є проявом суперечливої, недобросовісної поведінки Департаменту як структурного підрозділу КМДА, котрий підтримав позов у справі № 910/127/21 щодо приведення земельних ділянок у придатний для використання стан шляхом знесення від самочинного будівництва.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ, статтю 1212 ЦК України та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2026 справа № 910/18540/23, від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24, від 13.12.2022 справа № 910/21307/21, від 03.12.2024 справа № 910/6226/23, від 12.08.2025 справа № 910/6623/24, від 20.07.2022 справа № 910/9548/21, від 07.11.2024 справа № 910/12561/23, від 13.02.2025 справа № 910/3935/24, ухвали від 10.04.2025 справа № 910/2987/24, від 14.12.2021 справа № 910/19088/20 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19;
- суд апеляційної інстанції застосував частини 1-3 статті 236, статей 2, 14 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, від 19.02.2026 справа № 910/18540/23, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18.
3.3 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.4 У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки з доводами та аргументами позивача не погоджується, вважає їх не обґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 27.07.2017 між Академією, в особі ректора останньої Чернєя Володимира Васильовича, та Товариством, в особі Плашкевича Олексія Михайловича, підписано договір, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єктів (без зазначення, яких саме об`єктів) на земельних ділянках: площею 6,1960 га (кадастровий номер [номер приховано]:90:305:0001) та площею 23,716 га (кадастровий номер [номер приховано]:90:305:0002), з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті № 1 - житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення, та отримання Академією об`єкта № 2 - навчального корпусу, а також будь-яких інженерно-технічних споруд, пов`язаних з ним, у порядку та на умовах, визначених цим правочином.
4.2 Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.12.2018 за Товариством було зареєстровано на праві власності об`єкт незавершеного будівництва, цілісний майновий комплекс - 35 % готовності, який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: [номер приховано]:90:305:0002 та [номер приховано]:90:305:0001, розташованими на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва."
4.3 28.09.2023 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат № ІУ123230915404 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проектом Будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу, а саме:
- 1 пусковий комплекс: житловий будинок площею 3 527,40 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир - 2 328,00 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 420,80 кв.м), котельня загальною площею приміщень - 101,90 кв.м (за інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:3930-8853-5973-2138);
- 3 пусковий комплекс: житловий будинок площею 3 519,80 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир - 2 323,40 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 420,30 кв.м) (за інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:3930-8853-5973-2138).
Замовником будівництва зазначено Академію.
Зі змісту вказаного сертифікату також випливає, що будівництво здійснювалося на земельних ділянках: 1) кадастровий номер: [номер приховано]:90:305:0001, площею 23,716 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів; 2) з кадастровим номером [номер приховано]:90:305:0002, площею 6,196, цільове призначення 15.02 - для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів.
4.4 Договір про пайову участь між сторонами справи не укладався.
4.5 Також судами встановлено, що скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/127/21, Верховний Суд погодився з висновком Господарського суду міста Києва про те, що земельні ділянки площею 6,196 га (кадастровий номер [номер приховано]:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер [номер приховано]:90:305:0001), які розташовані на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, на яких здійснювалося будівництво, підлягають поверненню власнику з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно розміщеного на них будівель і споруд.
4.6 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України
4.7 За положенням пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.8 Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.9 Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
4.10 При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
4.11 Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
4.12 Слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
4.13 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.14 Однак всупереч вищевикладеному, у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2026 справа № 910/18540/23, від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24, від 13.12.2022 справа № 910/21307/21, від 03.12.2024 справа № 910/6226/23, від 12.08.2025 справа № 910/6623/24, від 20.07.2022 справа № 910/9548/21, від 07.11.2024 справа № 910/12561/23, від 13.02.2025 справа № 910/3935/24, ухвали від 10.04.2025 справа № 910/2987/24, від 14.12.2021 справа № 910/19088/20, від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, від 19.02.2026 справа № 910/18540/23, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, не наводить які саме висновки Верховного Суду були невраховані судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях.
4.15 Як зазначав Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 920/845/22 викладення змісту та підстав касаційного оскарження покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.
4.16 Отже, колегія суддів зазначає, що скаржник не довів того, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
4.17 Також посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2026 у справі № 910/18540/23 (про солідарне стягнення пайового внеску) та від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18 (про стягнення коштів за договором підряду) є необґрунтованими, оскільки судові рішення у вказаних справах ухвалені за інших фактичних обставин, встановлених судами.
4.18 При цьому за змістом касаційної скарги скаржник посилається на неправильне врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справі № 910/127/21, оскільки правовідносини у справах не є подібними, а також те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, яке полягало у незастосуванні статті 19 Конституції України, Положення про Департамент, які підлягали застосуванню та застосували принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) по відношенню до Департаменту, який не підлягав застосуванню. Проте колегія суддів зазначає, що наведене не охоплюється виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 287 ГПК України
4.19 У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
4.20 Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є недослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
4.21 Оскільки підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, які зазначені скаржником, визнано необґрунтованими, тому правові підстави для перегляду судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів - відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
4.22 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.23 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі № 910/5528/25 за касаційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил