ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 липня 2026 року Справа № 160/18137/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, -
УСТАНОВИВ:
26.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України від 03.03.2026 року у виконавчому провадженні №80377763 про стягнення виконавчого збору в розмірі - 423 413,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 423 413,00 грн від 05.06.2026 року ВП №81192396.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 зазначений позов залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у п`ятиденний строк, з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.
08.07.2026 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої представник зазначає, що позивачу не було відомо про винесення державним виконавцем постанови від 03.03.2026 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80377763 та постанови від 05.06.2026 року про відкриття виконавчого провадження №81192396. Лише 18.06.2026 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, під час чого стало відомо, що державним виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору було виділено в окреме виконавче провадження №81192396 та винесено постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження.
09.07.2026 представник відповідача подав до суду заперечення до заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обгрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 09.10.2020. Так, постанова від 03.03.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80377763 та постанова від 05.06.2026 про відкриття виконавчого провадження №81192396, були доставлені позивачу через Електронний кабінет ЄСІТС 04.03.2026 та 06.06.2026 відповідно.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, цю позовну заяву подано з пропуском 10-денного строку звернення до суду, залишено без руху ухвалою суду від 02.07.2026 та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відтак, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані постанови винесені відповідачем 03.03.2026 у межах виконавчого провадження № 80377763 та 05.06.2026 у межах виконавчого провадження № 81192396. З даним позовом позивач звернувся до суду 25.06.2026 засобами підсистеми «Електронний суд» (зареєстровано судом 26.06.2026).
Відповідно до відомостей з ЄСІТС, ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 09.10.2020.
За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та згідно повідомлень про доставку документів № 12429994 та № 14870997, оскаржувані документи були доставлені до електронного кабінету позивача:
- постанова про стягнення виконавчого збору від 03.03.2026 ВП №80377763 - 04.03.2026 о 00:08;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2026 ВП №81192396 - 06.06.2026 о 12:57.
Отже, позивач був належним чином обізнаний про прийняття оскаржуваних рішень 04 березня 2026 року та 06 червня 2026 року відповідно.
Суд зазначає, що інститут процесуальних строків у адміністративному судочинстві сприяє правовій визначеності та дисциплінує учасників процесу. Позивач, будучи обізнаним про винесення постанов, не був позбавлений можливості звернутися до суду у встановлений законом десятиденний строк. Будь-яких об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали реалізації права на звернення до суду вчасно, матеріали справи не містять, а позивачем не наведено.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законодавством строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст. 123 КАС України).
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
У відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець