ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
14 липня 2026 року Справа №160/15501/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за привалами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про зупинення провадження в адміністративній справі №160/15501/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області викладену в листі від 29 травня 2026 року за №491-5743/4909 в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2026 року;
- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2026 року, у відповідності до вимог статтей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунком посадового окладу і окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов`язковим зазначенням відомостей про розмірі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», для проведення з 01 лютого 2026 року перерахунку його основного розміру пенсії.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15501/26 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
15.06.2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на позовну заяву.
10.07.2026 року до суду надійшло клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі №160/15501/26 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26.
В обґрунтування клопотання зазначається, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 року передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26, предметом спору в якій є питання правомірності застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення. При передачі справи на розгляд Судової палати колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, тому очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання. З огляду на наведене та посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач просить зупинити провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання правомірності застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що у проваджені Верховного Суду перебуває адміністративна справа №240/401/26 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1), в інтересах якої діяв адвокат Дубок Сергій Миколайович, до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_2), у якому позивачка просила:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2, яка полягає в незастосуванні пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_2 здійснити з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що під час проходження військової служби нарахування та виплата їй основних та додаткових видів грошового забезпечення здійснювалися не в повному обсязі, а саме в період із 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2026 року справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи вказану справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 22.05.2026 року зазначав, що на момент постановлення цієї ухвали у Верховному Суді склалася ситуація, коли судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав по-різному застосовують положення статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права. Колегія суддів у цій справі зазначила, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства. Отже, беручи до уваги один з указаних висновків, Суд у цій справі буде зобов`язаний відійти від практики, що існує в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. З огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Проаналізувавши наведені відповідачем доводи на обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається, та дослідивши матеріали цієї справи, суд не погоджується з доводами відповідача відносно подібності спірних правовідносинах у справах №240/401/26 та №160/15501/26, з огляду на таке.
Так, з ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2026 року про передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду слідує, що підставою такої передачі стало неоднакове застосування колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду норм статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців.
При цьому Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» прийнято Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 року (далі - Постанова №481).
Вказана постанова набрала чинності 20.05.2023 року.
Пунктом 1 Постанови №481 визначено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 втратив чинність 18.06.2025 року.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються оформлення та надання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача саме станом на 01.01.2026 року для проведення відповідного перерахунку пенсії останнього з 01.02.2026 року, відповідно, відтак, спірні правовідносини у цій справі не охоплюються періодом чинності Постанови №481 (з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року), тому ототожнення відповідачем спірних у цій справі правовідносин з правовідносинами у справі №240/401/26 є посилковим, бо вони не є подібними.
За наведених обставин, підстави для зупинення провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26, у розумінні приписів пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у повному обсязі.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 256, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про зупинення провадження в адміністративній справі №160/15501/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова