ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
14 липня 2026 р. Справа №160/20058/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ількова В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20058/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
13.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивачі просять суд:
визнати протиправним наказ (мобілізаційне розпорядження) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 ;
скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. Виключити;
зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 зі списків військовозобов`язаних, призваних та направлених до військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду копію мобілізаційного розпорядження (наказу) про призов ОСОБА_1 ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати суду копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу;
витребувати (ст. 81 КАС України) від відповідачів повні матеріали військово облікової справи позивача, включаючи висновок ВЛК, направлення на ВЛК та інші документи.
Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, у якій заявники просять суд:
вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:
заборони військовій частині НОМЕР_1 (її командиру та посадовим особам) вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин, відправлення його в район проведення бойових дій, залучення до виконання бойових, навчальних або інших завдань до набрання законної сили рішенням суду у даній справі
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 04 червня 2026 року позивача незаконно затримали, примусово доставили до ТЦК, провели формальний медичний огляд та призвали на військову службу з направленням до в/ч НОМЕР_1 , де він наразі перебуває. Продовження незаконного проходження військової служби Позивач уже перебуває у складі в/ч НОМЕР_1 . Без зупинення його подальшого використання існує високий ризик переміщення до іншої військової частини, відправлення в район проведення бойових дій або залучення до виконання завдань, пов`язаних з підвищеним ризиком. Це призведе до неможливості реального виконання рішення суду про виключення зі списків особового складу. Загроза життю та здоров`ю позивача У ОСОБА_1 діагностовано хронічний фіброзно-очаговий туберкульоз верхньої долі лівої легені (підтверджено КТ від 29.06.2010 та іншими документами). Подальше перебування у військовій частині, фізичні навантаження та обмежений доступ до спеціалізованої фтизіатричної допомоги можуть спричинити загострення захворювання, розвиток тяжких ускладнень (дихальна недостатність, дисемінація процесу) та створити реальну загрозу життю. Отже, вважають, що вснує реальна та очевидна загроза того, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього судового рішення стане неможливим.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з цієї норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову та, перераховуючи можливі негативні наслідки у випадку незадоволення поданої заяви, жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, не надав, а подана заява ґрунтується лише на припущеннях.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, вимоги позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних дій та спірних наказів ВЧ щодо призначення позивача на військову службу.
Позивач вказує про те, що у ОСОБА_1 діагностовано хронічний фіброзно-очаговий туберкульоз верхньої долі лівої легені (підтверджено КТ від 29.06.2010 та іншими документами).
На підтвердження вказаних обставин надані документи датовані 2010 роком.
Станом на день звернення позивача із цією заявою, зокрема, липень 2026 року, доказів такого захворювання у позивача, суду не надано.
Окрім наведено, із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову вказано те, що на думку заявників існує реальна небезпека подальшого переміщення позивача до інших військових частин, відправлення його в район проведення бойових дій, залучення до виконання бойових, навчальних або інших завдань та фактичного унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Втім, позивачем не надано суду доказів у підтвердження існування таких обставин, а доводи заявників щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
У контексті спірних правовідносин задоволення заяви про забезпечення позову у заявлений заявниками спосіб буде вирішенням адміністративного позову по суті спору, що не відповідає завданням адміністративного судочинства, покладених на інститут забезпечення адміністративного позову.
Як вже зазначалось, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась із заявою.
Так, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, такий захід забезпечення позову не можна вважати належним до позовних вимог.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявників, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20058/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков