ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/24196/26
категорія 111020300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового боргу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо здійснення нарахувань та скасувати податковий борг у розмірі 4608,80 грн стосовно неіснуючого суб`єкта " ОСОБА_2 ";
- зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області привести дані інтегрованої картки платника у відповідність до фактичних обставин, а саме: усунути розбіжності в обліку шляхом приведення всіх операцій до єдиного правомірного коду, забезпечивши відображення прізвища платника як " ОСОБА_3 " (українською мовою, без використання великих літер).
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цих норм Кодексу з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово зазначала про те, що зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 640/7310/19, 9901/393/19).
Натомість, звернення до суду задля спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій, без визначеного позивачем предмета оскарження заявленого позову, не охоплено межами провадження у справах у порядку КАС України.
Аналіз змісту позовної заяви та заявлених у прохальній частині позову позовних вимог унеможливлює достеменно встановити принаймні предмет оскарження: адже висуваючи вимогу "визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо здійснення нарахувань", позивачка не вказує яких саме, а заявляючи вимогу "скасувати податковий борг у розмірі 4608,80 грн стосовно неіснуючого суб`єкта " ОСОБА_2 ", позивачка не визначає предмет оскарження, що не дозволяє визначитись щодо прийняття позовної заяви з урахуванням суті спору за сформованим у такий спосіб змістом позову.
Так само, формуючи вимогу зобов`язального характеру (як спосіб захисту) "зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області привести дані інтегрованої картки платника у відповідність до фактичних обставин, а саме: усунути розбіжності в обліку шляхом приведення всіх операцій до єдиного правомірного коду, забезпечивши відображення прізвища платника як " ОСОБА_3 " (українською мовою, без використання великих літер)" - позивачка не вказує кореспондуючий таким спонукаючим діям податкового органу предмет оскарження за змістом пред`явленого позову.
З огляду та з урахуванням викладеного, позивачці слід уточнити та чітко конкретизувати, на захист якого саме права звернено заявлений позов, визначивши предмет оскарження, та, відповідно до цього, визначитись у способі захисту такого права.
Нечіткість окреслення заявлених вимог, своєю чергою, унеможливлює належну перевірку дотримання позивачкою строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 171 КАС України, як і перевірити сплату судового збору відповідно до кількості заявлених вимог за правилами частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір": за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є розгляд та вирішення публічно-правових спорів, а не перебирання функцій державного управління через спонукаючу дію щодо виконання повноважень владним суб`єктом. Звертаючись до суду позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та обґрунтованість заявлених вимог до суб`єкта владних повноважень та не вправі визначатись за позивача.
Тому суд звертає увагу, що види позовів дефіновано у статті 5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої цієї статті), визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачці належить визначитись щодо предмета оскарження за зверненими до відповідача позовними вимогами та відповідним кореспондуючим способом захисту, конкретизувавши зміст прохальної частини позовної заяви. У разі пред`явлення декількох позовних вимог, відповідно, сплатити судовий збір за кожну таку вимогу відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько