КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
14 липня 2026 року Київ Справа№320/60001/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., перевіривши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом від 17.11.2025 року № 48 та направленого листа від 20.11.2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
11.07.2026 (зареєстрована канцелярією суду 13.07.2026) від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Так, в обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що предметом спору є правомірність рішення комісії про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу його призову на військову службу до вирішення спору по суті, що, у разі подальшого задоволення позову, істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та ефективне поновлення його порушених прав.
У зв`язку з цим заявник вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення у справі. Крім того, заявник зазначає, що запитуваний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не вирішує спір по суті та спрямований виключно на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії;
2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо припинення дії або призупинення дії сертифікатів, схвалень, допусків;
4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій;
5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;
11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
Як вбачається зі змісту заяви, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає, що, незважаючи на оскарження в судовому порядку рішення відповідача про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом від 17.11.2025 № 48 та повідомленого листом від 20.11.2025, відповідачем здійснюються заходи щодо мобілізації позивача, а саме направлено повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується залежно від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, які й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
З приводу доводів про те, що невжиття заходів забезпечення може спричинити мобілізацію позивача, що істотно ускладниць захист його прав суд зазнача таке.
Так, суд не вважає мобілізацію незворотним у правовому сенсі процесом і не погоджується з доводами заявника щодо неможливості без вжиття заходів забезпечення позову виконати можливе рішення суду у разі задоволення позову. Навіть у випадку призову позивача на військову службу це саме по собі може зумовити необхідність вчинення додаткових юридичних чи процесуальних дій (збільшення позовних вимог, пред`явлення вимог до інших суб`єктів владних повноважень, подання додаткових доказів тощо), однак не свідчитиме про неможливість виконання судового рішення або ефективного захисту порушених прав.
Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, має бути переконаний, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи чи інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є необхідним для запобігання істотним та реальним негативним наслідкам. В іншому випадку висновок суду про наявність очевидних ознак протиправності свідчив би про передчасне формування правової позиції щодо спору, який ще не розглянуто по суті.
Разом з тим заявником не наведено очевидних ознак протиправності рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, а наведені у заяві доводи потребують дослідження та оцінки під час розгляду справи по суті.
При цьому сама лише незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є необхідними для вжиття заходів забезпечення позову, а тому підстави для задоволення поданої заяви відсутні.
Таким чином, з урахуванням долучених до заяви доказів, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення клопотання про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.