КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2026 року Київ № 320/27856/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві. від 10.06.2022, винесені податкові повідомлення-рішення від 08.08.2022 № 16778140103 на суму 62820,00 гривень та від 08.08.2022 № 16780240103 на суму 5235,00 гривень;
- визнати протиправним та скасувати Акт опису у податкову заставу майна платника податків ОСОБА_1 1484/26-15-13-06-13 від 26.05.2023 р. керуючею Тетяною Головко в ГУ ДПС у м. Києві мого транспортного засобу Toyota Land Cruiser;
- зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві зняти обтяження №30557400 накладене на підставі Акту про опис майна у податкову заставу №1484/26-15-13-06-13 від 26.05.2023;
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві моральну шкоду у розмірі 68395,00 грн (шістдесят вісім тисяч триста дев`яносто п`ять гривень, нуль копійок).
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позовної заяви заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, наведені у такій заяві, визнані судом неповажними, позовна заява залишається без руху. При цьому особа протягом десяти днів з дня вручення ухвали має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для його поновлення.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.
Як убачається із позовної заяви та доданої до неї заяви про поновлення строку звернення до суду, позивач пов`язує пропуск строку звернення до суду з тим, що з 12.11.2021 по 06.09.2023 та з 08.10.2023 по жовтень 2025 року перебувала за межами України. Також позивач зазначає, що у жовтні 2025 року випадково дізналася про наявність податкового боргу та публічного обтяження, після чого 23.10.2025 звернулася до Головного управління ДПС у місті Києві із заявою щодо надання роз`яснень, 17.12.2025 повторно звернулася із запитом про надання копій податкових повідомлень-рішень, акта камеральної перевірки та акта опису майна у податкову заставу, а 23.12.2025 отримала відповідь контролюючого органу, з якої, за її твердженням, дізналася про акт камеральної перевірки від 10.06.2022 №13486/Ж5/26-15-24-03-11/2485422505, податкові повідомлення-рішення від 08.08.2022 №16778140103 та №16780240103, а також акт опису майна у податкову заставу від 26.05.2023 №1484/26-15-13-06-13. Надалі, 02.01.2026 позивач звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою, а 21.01.2026 отримала рішення Державної податкової служби України №1638/6/99-00-06-01-02-06 про залишення скарги без розгляду. Саме зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Разом із тим наведені у заяві доводи не дають суду можливості вирішити питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду.
Так, позивач посилається на звернення до Державної податкової служби України зі скаргою та зазначає, що 21.01.2026 отримала рішення про залишення її без розгляду, однак не зазначає, який саме строк звернення до адміністративного суду, на її думку, підлягає застосуванню до заявлених вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, не наводить обґрунтування щодо початку перебігу такого строку та не зазначає, яким чином рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду впливає на обчислення строку звернення до суду.
Крім того, із поданої заяви неможливо встановити, яку саме дату позивач пов`язує з моментом, коли вона дізналася про порушення своїх прав. Зокрема, у заяві зазначено, що про наявність податкового боргу та публічного обтяження їй стало відомо у жовтні 2025 року, тоді як про існування податкових повідомлень-рішень та акта опису майна, за твердженням позивача, вона дізналася лише після отримання 23.12.2025 відповіді Головного управління ДПС у місті Києві на запит про надання публічної інформації. При цьому позивач не зазначає, яку саме із наведених дат вважає початком перебігу строку звернення до суду та з яких підстав.
Суд також звертає увагу, що подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування щодо дотримання строку звернення до суду стосовно інших заявлених позовних вимог.
Так, окрім вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2022 №16778140103 та №16780240103, позивач просить визнати протиправним та скасувати акт опису майна у податкову заставу від 26.05.2023 №1484/26-15-13-06-13, зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві зняти обтяження №30557400 та стягнути моральну шкоду у розмірі 68 395,00 грн.
Разом із тим у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не зазначає, коли саме вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав у частині зазначених позовних вимог, не наводить обґрунтування щодо дотримання строку звернення до суду або поважності причин його пропуску, а також не подає відповідної заяви про поновлення строку щодо цих вимог.
Отже, подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не містить належного обґрунтування щодо строків звернення до адміністративного суду стосовно усіх заявлених позовних вимог та не дає суду можливості перевірити дотримання позивачем вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подану позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
При цьому позивачу необхідно надати обґрунтування щодо моменту, з якого, на її думку, підлягає обчисленню строк звернення до суду стосовно кожної із заявлених позовних вимог, зазначити обставини, які, на її думку, свідчать про дотримання або поважність причин пропуску такого строку, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження викладених обставин.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Також суд звертає увагу, що принцип змагальності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів
Принцип диспозитивності пов`язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Тому, на етапі до того, як відбулося відкриття провадження у справі, для оцінки судом наявності спору у справі, саме позивач має надати відповідні докази, пояснення і забезпечити їх переконливість.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.