КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2026 року Київ № 320/27763/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- скасувати постанову про накладення штрафу від 04.05.2026 по ВП №64695709, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Селіщевої Валерії.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В силу положень частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено одна вимога не майнового характеру.
Отже, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 3 грудня 2025 року № 4695-IX, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати (3328,00 грн. * 1) = 3328,00 грн.
Разом з тим судом встановлено, що позивачем, який не входить до визначеного статтею 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI переліку осіб, що звільняються від сплати судового збору, не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Суд зазначає, що заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач обмежився лише посиланнями на відсутність коштів та особливості фінансування органу Пенсійного фонду України, однак жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав.
Зокрема, матеріали позовної заяви не містять документів, які б підтверджували майновий стан позивача, відсутність бюджетних асигнувань за відповідною бюджетною програмою, вичерпання кошторисних призначень, неможливість здійснення платежу зі сплати судового збору або вжиття заходів щодо отримання необхідного фінансування. Також не надано жодних документів, які б свідчили про фактичну відсутність коштів на відповідних рахунках чи підтверджували існування інших об`єктивних обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Однак позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував наявність передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення від його сплати. Самі лише посилання на відсутність коштів чи особливості фінансування державного органу без належного документального підтвердження не можуть бути визнані достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. За таких обставин наведене клопотання є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.
Щодо строку звернення до суду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову державного виконавця від 04.05.2026 у виконавчому провадженні № 64695709 про накладення штрафу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що причинами його пропуску є введення воєнного стану в Україні, кібератака на державні інформаційні ресурси у грудні 2025 року, тимчасове припинення роботи державних електронних реєстрів, необхідність забезпечення безперервної діяльності органів Пенсійного фонду України та виконання покладених на них функцій.
Однак наведені позивачем обставини стосуються загального режиму функціонування державних органів та не свідчать про існування об`єктивних перешкод саме у період перебігу процесуального строку на оскарження постанови державного виконавця від 04.05.2026.
Так, кібератака, на яку посилається позивач, відбулася у грудні 2025 року, тоді як оскаржувану постанову винесено лише 04.05.2026, тобто майже через п`ять місяців після зазначених подій. При цьому позивач не навів жодних обставин, які б свідчили, що наслідки такої кібератаки фактично унеможливлювали звернення до адміністративного суду саме у травні 2026 року.
Посилання позивача на тимчасове припинення роботи Єдиного державного реєстру судових рішень також не підтверджує поважності причин пропуску строку, оскільки предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця від 04.05.2026, а не судове рішення. Відтак відсутність доступу до зазначеного реєстру сама по собі не перешкоджала підготовці та поданню адміністративного позову.
Крім того, позивач не зазначив конкретної дати отримання оскаржуваної постанови, не навів обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду протягом десятиденного строку, встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та не пояснив, чому позовну заяву було подано лише після спливу цього строку.
Суд також враховує, що до заяви про поновлення строку не додано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. Зокрема, позивачем не надано документів щодо припинення роботи відповідного органу Пенсійного фонду України у травні 2026 року, відсутності доступу до підсистеми «Електронний суд», неможливості направлення поштової кореспонденції, втрати документів чи інших доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між наведеними обставинами та пропуском процесуального строку.
Таким чином, наведені позивачем обставини мають загальний характер, не стосуються безпосередньо періоду з 04.05.2026 до закінчення встановленого законом десятиденного строку на оскарження постанови державного виконавця та не підтверджені належними доказами. За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.