МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
14 липня 2026 р. № 400/8451/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ,
про заява про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , щодо подання відомостей до органів Національної поліції України про розшук ОСОБА_1 ,
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , подати до органів Національної поліції України відомості про виключення з розшуку та про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210-.1 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
13 липня 2026 року, одночасно з позовною заявою, до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (в особі їхніх структурних та територіальних підрозділів, районних, обласних) та Національної поліції України (в особі їхніх структурних та територіальних підрозділів) відповідно наданих відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною системою МВС на підставі звернень чи розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняти дії щодо примусового затримання та доставлення до ТЦК та СП (в особі їхніх структурних та територіальних підрозділів районних, обласних), громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що він є заброньованою особою, проте відповідачем внесено відомості до ЕВОД «Резерв+» про порушення позивачем правил військового обліку. Також відповідач звернувся до органів Національної поліції. Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що навіть у разі задоволення позову в майбутньому, рішення суду не зможе відновити права Позивача, оскільки факт затримання, примусового доставлення та можливого притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться. Позивач стверджує, що має стійкі трудові відносини, місце фактичного виконання трудових обов`язків Позивача, як фахівця з розмінування, територіально є Миколаївська та Херсонська області, що передбачає пересування через блок пости, де проводиться перевірка військово облікових даних військовозобов`язаних чоловіків, наявність в ЕВОД відомостей про розшук спричинить негативні наслідки для Позивача, а фактичне затримання та доставлення до найближчого ТЦК та СП, не вихід та не виконання трудових обов`язків за встановленим графіком розмінування території може вважатись роботодавцем, як невиконання трудових обов`язків за неповажних причин, оскільки Позивач є заброньованим працівником до 19.12.2026року.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення заявника до суду із відповідною заявою обумовлено прагненням визнати протиправними дії відповідача щодо звернення до органів Національної поліції. Отже, запис про розшук ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», законність чи протиправність внесення якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду.
Задоволення цієї заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, на думку суду, призведе до фактичного вирішення позовних вимог позивача без розгляду справи по суті позовних вимог.
Порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов`язків військовозобов`язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо. У разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
У даному випадку дії відповідача щодо звернення до органу Національної поліції України про розшук, затримання та доставлення позивача не є очевидно протиправними, оскільки здійснюються в межах повноважень даного органу, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487.
Так, відповідно до п.79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі «Резерв+» даних щодо порушення позивачем правил військового обліку та розшук його ТЦК не вказує на очевидність протиправних дій відповідача. Посилання позивача на те, що відносно нього відповідач може прийняти рішення про затримання та доставлення до ТЦК, що порушить його права на свободу пересування, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи про можливе затримання його працівниками Національної поліції і, як наслідок, неможливість виконувати трудові обов`язки, не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд вважає, що наведені заявником обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено факту існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів під час виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 ,. про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набрала законної сили 14.07.26
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев`янко Ліна Леонідівна