Справа № 203/1478/26
Провадження № 2/0203/1566/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Іваницької І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Камуз Н.В.
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.
30.03.2026 ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
02.07.2026 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, клопотання про зупинення провадження у справі, до якого в тому числі додана довідка військової частини НОМЕР_1 НГУ від 06.03.2026 №25/35/10-1-2007 про те, що старший солдат ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 ) з 09.05.2025 по теперішній час.
08.07.2026 від позивачки до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог та збільшення їх розміру.
У судовому засіданні 09.07.2026 позивачка проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечувала.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
У частині першій, шостій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (див постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21)).
Згідно ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Дослідивши у судовому засіданні документи, що надійшли, суд вбачає підстави для залишення їх без розгляду: відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі не містить будь-якого підпису повноважної особи, не підписані кваліфікованим електронним підписом; заява про уточнення позовних вимог подана до суду з пропуском строку, визначеного п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України, без клопотання про його поновлення.
Суд також зауважує, що в судовому засіданні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з заявою про уточнення позовних вимог позивачкою заявлено не було, звернення з таким клопотанням до суду в цей же день після закінчення судового засідання, в якому вирішено відповідне питання, свідчить про недобросовісність дій учасника справи. Крім того, суд звертає увагу на положення ч.4 ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої процесуальна дія (подання заяви, скарги, документів тощо) має бути вчинена одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку, що позивачкою враховано не було.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що згідно наданої довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 06.03.2026 №25/35/10-1-2007 старший солдат ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 ) з 09.05.2025 по теперішній час.
У судовому засіданні позивачка сумнівів з приводу наданої довідки про проходження відповідачем військової служби не висловила.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на сьогоднішній день зазначений правовий режим продовжений, що є обставиною, яка не підлягає доказуванню, оскільки є загальновідомою.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правила, визначені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду зазначила таке. Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Встановивши з довідки командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 06.03.2026 що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, тоді як на території України введено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який діє станом на день вирішення питання про зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 126, 127, 251, 253, 259 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі, що надійшли до суду 02.07.2026, заяву про уточнення позовних вимог від 08.07.2026 - залишити без розгляду.
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.
Повна ухвала складена 13.07.2026.
Суддя І.В. Іваницька