Справа № 296/8273/26
2/296/4466/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"13" липня 2026 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И Л А:
08 липня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ухвали - ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Установлено, що позовна заява не містить жодних ідентифікуючих даних відповідача. Зокрема, у позовній заяві не зазначено його ідентифікаційний код (за наявності), паспортні дані. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає своє місце проживання та місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, зміст позовної заяви свідчить, що подружжя спільно не проживає.
Також слід звернути увагу, що позовна заява не містить відомостей про громадянство відповідача, хоча зі свідоцтва про шлюб вбачається, ОСОБА_2 народився в Азейбаржанській Респібліці.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення Закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Під час вирішення питання про визначення підсудності спору про розірвання шлюбу суд керується положеннями ЦПК України та Законом України «Про міжнародне приватне право», якими встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Згідно ч.1 ст.61 вказаного Закону подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно ч.1 ст.63 зазначеного Закону припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно зі ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 чинного ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до системного аналізу положень ст.27, 28 ЦПК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» місце проживання або перебування особи в Україні повинно бути зареєстроване в установленому законом порядку.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не зазначає останнє спільне місце проживання подружжя. Позовна заява не містить належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимогу про розірвання шлюбу, зміст позовної заяви не відображає обставин, з якими позивач пов`язує дійсні причини позову про розірвання шлюбу та причини неможливості збереження сім`ї. З огляду на наведене, позовна заява не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Також суд зазначає, що факт реєстрації шлюбу між сторонами в м. Житомирі не підтверджує факт спільного проживання подружжя в Україні.
Позов не містить жодного доказу того, що відповідач будь-коли був зареєстрований та проживав в Україні. Позов не містить обґрунтувань та доказів можливості застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Позивач документально не підтвердила відомості про останнє відоме місце проживання відповідача.
Крім того, слід зазначити, що питання з`ясування місця проживання відповідача впливає не лише на визначення підсудності спору, але й на можливість судом належного виконання вимог процесуального закону щодо повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, надіслання йому копії позовної заяви з додатками, судової повістки з повідомленням про розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.
У позовній заяві не зазначено чи володіє відповідач українською мовою та яка мова для нього є рідною.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року №1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
В такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
Наведене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Установлено, що на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано копію квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2.629978435.1 від 22 квітня 2026 року.
Станом на дату постановлення цієї ухвали відсутні відомості про зарахування судового збору, сплаченого відповідно до вищевказаного платіжної документа, до спеціального фонду державного бюджету. Платіжний документ не знаходить поєднання з відомостями в Державній Казначейській службі та відповідно перевірити сплату судового збору не виявляється можливим.
Установлено, що судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» № 2.629978435.1 від 22 квітня 2026 року, зарахований до спеціального фонду державного бюджету в іншій справі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, позовна заява не містить належних доказів сплати судового збору.
Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються в таких розмірах:
за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 гривень.
Отже, враховуючи законодавчо визначені ставки судового збору, позивачу в цій справі належить надати докази сплати 1 331,20 гривень судового збору.
Отже, для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 слід подати до суду позовну заяву в новій редакції (з урахуванням недоліків заяви, наведених в ухвалі про залишення заяви без руху) та докази про сплату судового збору, яка відповідатиме вимогам статтей 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст.185 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК