Справа №:755/8697/26
Провадження №: 4-с/755/87/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Оніщука Р.О.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової Олександри Сергіївни (02100, м. Київ, вул. Тороповського, 39), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Скаржник ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової Є.В. та відповідно до вимог просила суд визнати протиправними дії суб`єкта оскарження в рамках виконавчого провадження №45742225, та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової О.С. від 28 травня 2026 р. про закінчення виконавчого провадження №45742225.
Зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетову Є.В. продовжити виконання виконавчого листа № 755/31381/13 -ц в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 130 071 грн.
Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що Дніпровським районним судом м.Києва було ухвалено рішення про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача ОСОБА_4 в розмірі 900 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття та відповідно до виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 13.08.2014 р було відкрито виконавче провадження №45742225.
Суб`єкт оскарження головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетова Є.В. не вчинила будь -яких дій спрямованих на стягнення заборгованості з боржника та 28 травня 2026 р. в раках вказаного виконавчого провадження винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
За твердженням скаржника заборгованість зі сплати аліментів у боржника станом на 21.05.2026 р., день досягнення дитиною повноліття становить 130071 грн. та винесення оскаржуваної суб`єктом оскарження постанови суперечить вимогам п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», також у вказаній постанові суб`єктом оскарження внесені неправдиві відомості, щодо відсутності заборгованості боржника зі сплати аліментів, що суперечить відомостям наданих суб`єктом оскарження про наявність заборгованості.
9 червня 2026 р. по даній справі було відкрито провадження.
Представник скаржника подав до суду клопотання про слухання справи у її відсутність та просила задовольнити її скаргу.
Суб`єкт оскарження в зал судового засідання не з`явився, сповіщалась належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді, відзиву до суду не подавала.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 в зал судового засідання не з`явився, сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, слідує, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Також статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рн/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства , держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 року по справі ,,Шмалько" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухвалено будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Статтею 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Як слідує з матеріалів справи, що на виконанні головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової Є.В. перебувало виконавче провадження №45742225, відкритого на підставі виконавчого листа № 755/31381/13 -ц виданого 13.08.2014 р. Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача ОСОБА_4 в розмірі 900 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина ОСОБА_5 досягла повноліття.
28 травня 2026 року суб`єктом оскарження була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», підстава закриття виконавчого провадження - «Закінчився передбачений законом строк для даного виду стягнення, дитина досягла повноліття.
Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн. ; сума стягнутого виконавчого збору/ сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 грн.»
В той же час суб`єктом оскарження ОСОБА_6 28 травня 2026 р. складено розрахунок заборгованості зі спліти аліментів, відповідно до якого слідує, що станом на 21.05.2026 р. заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 складає 130071 грн., тобто з моменту відкриття виконавчого провадження боржник не здійснював сплату аліментів.
Тобто в постанові про закінчення виконавчого провадження та в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є певні розбіжності щодо наявності/відсутності заборгованості на час закриття виконавчого провадження.
Пунктом 7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
Відповідно до пункту 9 розділу XVI Інструкції про виконавче провадження, виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
В п.10. Інструкції визначено, що у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.
Отже, борг, який виник у період аліментних зобов`язань, також підлягає оплаті і після досягнення дитиною повноліття.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової Олександри Сергіївни (02100, м. Київ, вул. Тороповського, 39), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити ді - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової Олександри Сергіївни в частині винесення постанови від 28.05.2026 р. про закінчення виконавчого провадження №45742225.
Скасувати постановку головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрепетової О. С. від 28 травня 2026 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45742225.
Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення, а особи, що не були присутні під час проголошення протягом 15 діб з моменту вручення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 08.07. 2026 р.
Суддя