Справа №:755/10605/26
Провадження №: 2-аз/755/86/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № Б/2647 від 20.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
До Дніпровського районного суду міста Києва 10.07.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № Б/2647 від 20.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення, яка 13.07.2026 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.07.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом із позовною заявою представником позивача також подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд: здійснити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № Б/2647 від 20.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 17 000 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 81398668 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 34 000 грн до набрання чинності суду в цій справі.
Заява обґрунтована тим, що до Дніпровського районного суду міста Києва подано заяву про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № Б/2647 від 20.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 17 000 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення. 20.01.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було складено постанову № Б/2647 про адміністративне правопорушення, згідно якої громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн. 03.07.2026 ОСОБА_1 отримав повідомлення від банку про те, що на його рахунки накладено арешт в межах виконавчого провадження № 81398668. У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до державного виконавця та дізнався, що 03.07.2026 було відкрито виконавче провадження № 81398668 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № Б/2647 від 20.01.2025 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 34 000 грн.
Того ж дня, 03.07.2026 заступником начальника відділу Дніпровського управління Міністерства юстиції Кенюк Людмилою Василівною винесено постанову у виконавчому провадженні № 81398668 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 . Тобто, наразі, до прийняття судом рішення по даній справі, існує реальна загроза вчинення дій, направлених на примусове виконання постанови. Вказані дії спричинять додаткові витрати щодо відновлення попереднього становища позивача та завдадуть суттєвих незручностей, у випадку задоволення судом позовної заяви про скасування постанови № Б/2647 від 20.01.2025. У зв`язку з вищевикладеним, вважають, що існують ризики, які можуть істотно ускладнювати чи унеможливлювати ефективний захист, поновлення порушених чи оспарюваних прав або інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи доходить до наступного.
За приписами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Так, заявник звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № Б/2647 від 20.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 17 000 гривень, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст 210-1 КУпАП - закрити.
При цьому, за поданими матеріалами убачається, що оспорювана позивачем постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 Б/2647 від 20.01.2025, перебуває на примусовому виконанні в Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в межах виконавчого провадження №81398668.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Оскільки правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваній вимозі, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Наведені фактичні обставини дають суду підстави для висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки органами державної виконавчої служби відбувається примусове виконання оскаржуваної постанови, що може мати наслідком відчуження належних позивачу коштів та майна, ускладнити ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 150-156, 248, 256 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанови № Б/2647 виданої 20.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у виконавчому провадженні № 81398668, що знаходиться на виконанні в Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала набирає законної сили в строк і в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дані стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Дані боржника: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя: