Справа № 505/2000/24
№ 2/505/925/2026
УХВАЛА
13 липня 2026 року м.Подільськ
суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності,
встановила:
16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в Котовського міськраойонного суду одеської області із позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на самовільно збудовану нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 року справу №505/2000/24 передано на розгляд судді Івінському О.О.
На підставі розпорядження керівника апарату Подільського міськрайонного суду Одеської області №633 від 04.05.2026 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» зазначену справу розподілено та передано для розгляду судді Ващук О.В.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Однак, подана заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п. 2, п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем пред`явлено до відповідача позовну вимогу майнового характеру, розмір якого має визначатися дійсною вартістю майна. Позивачем не зазначено ціни позову.
У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
В позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна на момент звернення до суду. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Звертаючись з позовом до суду позивачка заявила позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності на майно, при цьому не зазначили ціну позову.
Водночас слід зазначити, що постановою КМУ України № 1440 від 10.09.2003 затверджено «Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», якийє обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Так, п. 56 зазначеного нормативного акту передбачено, що звіт про оцінку майна складається в електронній та паперовій формі, якщо складання звіту про оцінку майна в паперовій формі передбачено нормативно-правовими актами з оцінки майна або договором на проведення оцінки майна, та може складатися в повній або стислій формі.
Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правовихактів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову інформацію оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Відповідно до п. 57 зазначеного Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об`єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами.
У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.
У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі з метою доопрацювання (актуалізації) оцінки на нову дату, повинні зазначатися: дата оцінки та дата завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мета проведення оцінки та перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; додаткові відомості про зібрані використані під час доопрацювання (актуалізації) оцінки вихідні дані та інша інформація про об`єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність та об`єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату; висновки про та найбільш ефективне використання об`єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки; зміст використаних методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а також змісту відповідних застережень і припущень; висновок провартість майна; додатки з вихідними даними та іншою інформацією, що були використані в процесі проведення оцінки.
Відповідними національними стандартами можуть передбачатися додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.
Не дозволяється у стислій формі звіту про оцінку майна у разі проведення незалежної оцінки цілісних майнових комплексів, часток (паїв, акцій) або повторного доопрацювання (актуалізації) оцінки майна. Відповідними національними стандартами можуть визначатися інші випадки, коли складення звіту про оцінку майна у стислій формі забороняється.
58. Доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об`єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.
Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб`єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід`ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.
З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.
60. Висновок про вартість майна повинен містити відомості про: замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна; назву об`єкта оцінки та його коротку характеристику; мету і дату оцінки; вид вартості, що визначався; використані методичні підходи; величину вартості, отриману в результаті оцінки.
У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.
61. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку виданих документів.
Крім того відповідно до п. 1 розділу IV «Порядок реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі та внесення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, звіт про оцінку підлягає реєстрації в Єдиній базі протягом п`яти робочих днів від дати складання такого звіту про оцінку суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем).
Таким чином, враховуючи наведені норми закону, позивачу у своїй позовній заяві необхідно зазначати ціну позову, яка залежить від актуальної оцінки, вартості оспорюваного майна на момент подання даного позову, яка буде вказана у належному звіті про оцінку майна.
Відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» належним доказом підтвердження вартості майна є звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).
Таким чином, до встановлення ціни позову на момент звернення до суду, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Окрім того, згідно частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011,№3674-VI «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судовий збір у даній справі не сплачено, у позові клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення, розстрочення сплати судового збору, позивачем не заявлено.
Згідно з пунктами 5, 6 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Натомість, всупереч вказаним вимогам цивільного процесуального закону, до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження обґрунтування своїх вимог.
Окрім того, всупереч п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачем ухвали.
З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 , слід залишити без руху й надати позивачу строк в п`ять днів із дня отримання копії ухвали для усунення, вказаних в ній недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, ч. 1 ст. 185 ЦПК України,
у х в а л и л а:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності, залишити без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви надати позивачу строк п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Ващук