ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 липня 2026 року Справа № 160/18441/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 512,12 грн (п`ятсот дванадцять гривень 12 копійок), нарахованих на суми несвоєчасно виплаченої (невиплаченої) пенсії за період з 01.07.2025 по дату ухвалення рішення у справі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 400,74 грн (одна тисяча чотириста гривень 74 копійки), нараховані на суми несвоєчасно виплаченої (невиплаченої) пенсії за період з 01.07.2025 по дату ухвалення рішення у справі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30 165,45 грн (тридцять тисяч сто шістдесят п`ять гривень 45 копійок).
Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/18441/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
10 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду та усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору. У заяві позивач вказує, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки невиконання рішення суду є триваючим правопорушенням, а безспірне грошове зобов`язання відповідача виникло лише 19.01.2026 - з набранням законної сили рішенням суду від 01.09.2025 у справі №160/20249/25; вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є акцесорними та нараховуються за кожен день прострочення.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.05.2026 року №752/20240/13-ц.
Відмінністю адміністративного судочинства є застосування строку звернення до суду замість позовної давності, однак незмінним лишається вищевказаний принцип щодо обмеження права на позов згідно ст. 625 Цивільного кодексу України строком звернення до суду (змістовним відповідником позовної давності).
Зазначений приклад правозастосування є найбільш сприятливим для особи (див. наприклад, постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.08.2024 року у справі №320/20372/23).
У спорах щодо періодичних (соціальних) виплат, до яких належать і похідні від них вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, захисту підлягають права, порушені в межах строку звернення до суду. Відповідні вимоги, нараховані за період за межами шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду, є заявленими з пропуском такого строку.
Що стосується часткових платежів відповідача у березні - травні 2026 року, то сама по собі така поведінка не поновлює перебігу строку звернення до суду щодо вимог за період за межами шестимісячного строку, а тому не є достатньою підставою для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Отже, наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду щодо вимог за період з 01.07.2025 року по 29.12.2025 року є неповажними, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути в частині позовних вимог за період з 01.07.2025 року по 29.12.2025 року.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 167, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/18441/26 в частині позовних вимог за період з 01.07.2025 року по 29.12.2025 року.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.07.2025 року по 29.12.2025 року - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду, в частині позовних вимог за період з 01.07.2025 року по 29.12.2025 року - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
Роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко