КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
15 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4265/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.
розглянула матеріали адміністративного позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 , через адвоката Боєву О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає в незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 22.12.2022 року по 31.10.2025 року основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок за період проходження військової служби з 22.12.2022 року по 31.10.2025 року грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 29.06.2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог, установлених частиною 6 статті 161 КАС України.
На виконання вимог цієї ухвали представник позивача 06.07.2026 року подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу у застосуванні над частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Цей спір стосується розміру грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації у період з 22.12.2022 року по 31.10.2025 року, коли він перебував на грошовому забезпеченні у військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_2 .
У жовтні 2025 року позивач звільнений з військової служби та за наказом командира військової частини НОМЕР_2 №304 від 31.10.2025 року виключений зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
Позивач стверджує, що військові частини у період його військової служби у 2022 - 2025 роках неправильно нараховували йому щомісячне грошове забезпечення, оскільки не застосовували для обчислення окладів належну розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Це також призвело до заниження інших похідних від окладів видів грошового забезпечення, які були виплачені йому у цей період, та компенсаційних виплат, виплачених при звільненні з військової служби.
Позивач звернувся з цим позовом 23.06.2026 року та стверджував, що про порушення своїх прав оскаржуваною бездіяльністю дізнався з відповіді відповідача від 26.05.2026 року на адвокатський запит, коли набув документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць проходження військової служби.
Суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюється установлений частиною 2 статті 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, який починається з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить норм щодо обов`язку командира військової частини повідомляти військовослужбовця про суми, нараховані йому при звільненні, в інший спосіб, ніж у наказі про звільнення та у грошовому атестаті.
Суд установив, що позивачу вручений наказ №304 від 31.10.2025 року та грошовий атестат №2480 від 07.11.2025 року, у яких зазначено про належні та виплачені при звільненні кошти.
У спірних правовідносинах грошовий атестат є письмовим повідомленням про суми, нараховані й виплачені особі при звільненні в розумінні частини 2 статті 233 КЗпП України. Нормативне регулювання не передбачає обов`язку включати до грошового атестата детальний розрахунок усіх складових грошового забезпечення або інформацію про застосований механізм їх обчислення. Втім відсутність у такому документі повної інформації про механізм нарахування окремих складових грошового забезпечення не означає, що перебіг строку звернення до суду розпочинається лише після отримання особою такої інформації. Особа повинна діяти добросовісно та активно реалізовувати своє право на судовий захист, а час, необхідний для отримання додаткової інформації, включається до загального тримісячного строку звернення до суду.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 25.06.2026 року у справі №520/25416/25, щодо обчислення строку звернення до суду у спорах щодо виплати сум грошового забезпечення після звільнення зі служби. У цій постанові Верховний Суд вказав, що тримісячний строк звернення до суду охоплює період від дня одержання грошового атестата до вчинення особою юридично значущих дій, спрямованих на отримання необхідної інформації, як-от звернення із запитом, та отримання відповіді на нього. Іншими словами, у частині 2 статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 року у справі №400/11972/24 також вказав, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак таке звернення має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Доводячи поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у заяві від 06.07.2026 року посилалася на те, що позивач приймав участь у бойових діях, отримав поранення і не мав можливості цікавитися своїх грошовим забезпеченням під час проходження військової служби. Він звільнений з військової служби за станом здоров`я, неодноразово перебував на лікуванні, про порушення своїх прав дізнався з відповіді відповідача від 26.05.2026 року на адвокатський запит від 09.05.2026 року. Також вказувала на правовий режим воєнного стану, який діє в Україні.
З наданих медичних документів вбачається, що позивач після звільнення з військової служби перебував на стаціонарному лікуванні у такі періоди: 02.03.2026 року - 11.03.2026 року, 04.05.2026 року - 22.05.2026 року.
Суд зазначає, що перебування особи на стаціонарному режимі лікування свідчить про об`єктивну неможливість реалізації права на звернення до суду з позовом у ці періоди.
Воднораз суд враховує, що з липня 2025 року правову допомогу позивачу надає адвокат Боєва О.В. за договором №27/07/25 від 27.07.2025 року.
Отже, обмеження, пов`язані зі станом здоров`я позивача, самі по собі не виключали можливості своєчасного звернення до суду, оскільки його інтереси представляв адвокат, уповноважений вживати необхідних заходів для захисту прав та законних інтересів довірителя. При цьому перебування позивача на стаціонарному лікуванні не було безперервним, що свідчить про наявність у нього можливості в проміжках між лікуванням взаємодіяти з представником, надати необхідні документи та доручити підготовку і подання позову.
Втім, адвокат як представник позивача звернулася із запитами про отримання інформації про нараховані йому суми грошового забезпечення лише 09.05.2026 року, тобто через 5 місяців після отримання позивачем грошового атестату.
У заяві представник позивача не навела обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних причин, що перешкоджали своєчасному зверненню до відповідача та до суду у встановлений тримісячний строк.
Факт введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року є загальновідомим, проте сам по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії. Позивач та його представник не надали належних та достатніх доказів того, що між введенням в Україні воєнного стану та пропуском строку звернення до суду з цим позовом є безпосередній та прямий причинний зв`язок.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд прийшов до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, а у заяві про поновлення цього строку представник позивача не навела поважних підстав для його поновлення, тому позовну заяву слід повернути згідно з ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
У Х В А Л И Л А:
Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ