Дата документу 14.07.2026 Справа № 337/1759/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 337/1759/26 Головуючий у суді І інстанції: Ширіна С.А.
Провадження № 22-ц/807/1806/26
Провадження № 22-ц/807/1806/26-2
У Х В А Л А
14 липня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду:
головуючого Полякова О.З.,
суддів Кочеткової І.В.,
Мінгазова Р.В.,
під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2026 року та на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, про виписку та реєстрацію неповнолітньої та повнолітньої дитини за фактичним місцем проживання та вчинення посадовими особами певних дій,
У С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 24 червня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 23 липня 2026 року о 10 год 15 хв.
Ухвалою від 29 червня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя виправив описку в ухвалі суду від 24 червня 2026 року.
Не погоджуючись із вищезазначеними ухвалами, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.
Однак, вказану апеляційну скаргу слід повернути заявнику з огляду на таке.
Стаття 128 Конституції України однією з основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом із цим, порядок оскарження судового рішення регулюється нормами відповідного процесуального закону.
Так, повноваження судів загальної юрисдикції визначені ЦПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у судах цивільної юрисдикції (стаття 1 ЦПК України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Отже, ухвала суду першої інстанції про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 752/1016/17 зроблено висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23)).
Ухвала суду першої інстанції про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Проте ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, всупереч вимог ст. 353 ЦПК України, порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга згідно з п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2026 року відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, слід повернути особі, яка її подала.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 916/992/25 виснувала, що визначення у процесуальному законі окремих випадків, за яких судове рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку, не є позбавленням особи доступу до суду у розумінні Конвенції, яка визнає, що встановлення певних обмежень у цьому питанні в національному законодавстві може мати місце і є обґрунтованим.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.
Так, відповідно до статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Водночас варто враховувати, що ухвала про виправлення описки є невід`ємною частиною того судового рішення, до якого відповідні виправлення вносяться, тобто по своїй суті ухвала про виправлення описки не є самостійним процесуальним документом, а лише усуває неточності, помилки та описки, допущені при виготовленні тексту того чи іншого процесуального документа.
Отже, ухвала суду про виправлення описки як в рішенні, так і в ухвалі суду є невід`ємною частиною процесуального документа, до якого ці виправлення вносяться, не змінюючи при цьому ні суті цього документа, ні підстав, якими його обґрунтовано.
З урахуванням наведеного, вирішуючи питання стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали про виправлення описки чи арифметичної помилки в судовому рішенні, суд має виходити з того, до якого саме процесуального документа відповідні виправлення вносяться, яким за своїм змістом є відповідне судове рішення внаслідок внесення до нього виправлення та, відповідно, чи передбачає процесуальний кодекс можливість оскарження цього документа (зокрема, якщо йдеться про ухвалу окремо від рішення суду).
Ухвала ж про виправлення описки у рішенні суду підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України.
Виходячи з цих міркувань Велика Палата Верховного Суду виснує, що за змістом пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України під «внесенням виправлень у рішення» розуміють саме внесення виправлень в рішення суду, у той час як ухвала про виправлення описки в ухвалі суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку у разі, якщо відповідна ухвала, до якої вноситься виправлення, з урахуванням внесених змін (виправлень), належить до ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, зокрема міститься в переліку частини першої статті 255 ГПК України (частині другій статті 353 ЦПК України) як така, що підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду (п. 8.32 постанови).
З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу про виправлення описки в ухвалі суду першої інстанції про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року про виправлення описки відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, також слід повернути особі, яка її подала.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).
Однак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на вищезазначені ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
За наведених обставин, апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою не може бути відкрите, а апеляційну скаргу, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2026 року та на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, про виписку та реєстрацію неповнолітньої та повнолітньої дитини за фактичним місцем проживання та вчинення посадовими особами певних дій - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді