УХВАЛА
15 липня 2026 року
м. Київ
справа №260/8699/24
адміністративне провадження № К/990/26255/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 260/8699/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Закарпатській області №245 від 04.11.2024 в частині анулювання ліцензій, виданих ФОП ОСОБА_1 , на право роздрібної торгівлі пальним від 25.02.2021 №07070314202100004 та на право зберігання пального від 20.05.2021 №07070414202100081. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №00[телефон приховано] від 19.12.2024 на суму 319.500 грн; №00[телефон приховано] від 19.12.2024 на суму 300 грн; №00[телефон приховано] від 19.12.2024 на суму 603.500 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 08.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 260/8699/24.
Ухвалою Верховного Суду від 224.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами норм матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду:
- пункт 7 частини 2 статті 46 Закону № 3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ) - підстава для припинення дії ліцензії у зв`язку з несплатою чергового платежу;
- частина 6 статті 16 Закону № 3817-ІХ - обов`язок суб`єкта господарювання подати органу ліцензування копію платіжної інструкції з відміткою банку/ небанківського надавача платіжних послуг про дату виконання;
- пункт 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817-ІХ - тримісячний строк підтвердження сплати для суб`єктів, за ліцензіями яких чергові платежі не сплачено у встановленому порядку до дня набрання чинності Законом.
Скаржником зауважено, що Верховний Суд досі не вирішував питань чи є ненадання копії платіжної інструкції у розумінні Закону № 3817-ІХ тотожним несплаті для цілей п. 7 ч. 2 ст. 46; як застосовуються перехідні положення (п. 6 розд. XIII) щодо ліцензій, за якими платіж не підтверджено ані до набрання чинності Законом, ані протягом трьох місяців після (тобто до 27.10.2024).
На думку скаржника, підтвердженням факту сплати чергового платежу перед органом ліцензування є виключно подання копії платіжної інструкції з відміткою банку/ небанківського надавача платіжних послуг про дату виконання у встановлений строк. Орган ліцензування позбавлений будь-якого іншого законного способу ідентифікувати надходження коштів від конкретного ліцензіата. За відсутності такого підтвердження орган ліцензування правомірно констатує несплату та приймає рішення про припинення дії ліцензії. Перехідні положення (п. 6 розд. XIII) є самостійною підставою для анулювання ліцензій, за якими обов`язок підтвердження сплати не виконано ані до набрання чинності Законом, ані протягом трьох місяців після. У цій справі ФОП ОСОБА_1 не виконала обов`язку за п. 6 розд. XIII ні до 27.07.2024, ні до 27.10.2024, що надавало органу ліцензування самостійну підставу для анулювання ліцензій розпорядженням від 04.11.2024.
Також скаржником вказано альтернативну підставу касаційного оскарження - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено, що якщо суд касаційної інстанції дійде висновку, що правовий висновок у справі № 320/8612/22 поширюється на правовідносини, що виникли після набрання чинності Законом № 3817-ІХ, - скаржник зазначає таке. Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду у справі № 320/8612/22 без дослідження, чи поширюється він на нормативний контекст, якого на момент ухвалення цього висновку не існувало. Застосовуючи висновок як універсальний без урахування того, що Закон № 3817-ІХ запровадив самостійний механізм підтвердження сплати (ч. 6 ст. 16) та окрему підставу для припинення ліцензії (п. 7 ч. 2 ст. 46), апеляційний суд вийшов за межі, в яких цей висновок сформульовано.
Також податковим органом вказано альтернативну підставу касаційного оскарження - пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що якщо суд касаційної інстанції визнає правовідносини у справах подібними, скаржник мотивовано обґрунтовує необхідність відступлення від висновку у справі № 320/8612/22 з таких підстав:
- зміна нормативного регулювання;
- системне тлумачення Закону № 3817-ІХ вимагає іншого правового висновку;
- легалізація прострочених та непідтверджених платежів підриває стабільність ліцензійної системи.
На думку скаржника, ненадання суб`єктом господарювання до органу ліцензування копії платіжної інструкції з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату виконання у строк, що передує даті анулювання ліцензії, є достатньою підставою для висновку про несплату чергового платежу - оскільки подання зазначеного документа є єдиним визначеним законом способом підтвердження факту сплати. Платіж, здійснений поза встановленим строком та без повідомлення органу ліцензування, не може ретроспективно усунути підставу для анулювання ліцензії
Також податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС у взаємозв`язку з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про недослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Разом з тим, вказані вимоги податковим органом не дотримано. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах по дній справі (від 30.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху, від 28.05.2026 про повернення касаційної скарги, від 24.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху). Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження Головним управлінням ДПС у Закарпатській області зазначено, що повторну касаційну скаргу подано в межах розумного строку, без зайвих зволікань, після опрацювання та виправлень попередньої апеляційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Закарпатській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 260/8699/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 260/8699/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Н.Є. Блажівська І.Л. Желтобрюх