ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"14" липня 2026 р. Справа № 300/4956/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юк С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про визнання наявності публічного правонаступництва, заміни боржника у виконавчому документів, встановлення судового контролю, покладення субсидіарної відповідальності, зобов`язання вчинити певні дії та встановлення судового контролю, -
В С Т А Н О В И В:
09.07.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про визнання наявності публічного правонаступництва між Головним управлінням Держпраці в Одеській області та Державною службою України з питань праці; заміну боржника у виконавчому листі №300/3110/20 Головного управління Держпраці в Одеській області на Державну службу України з питань праці; покладення на Державну службу України з питань праці субсидіарну відповідальність за виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/20; зобов`язання відповідача 1, 2, 3 вжити всіх необхідних заходів для реального виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/3110/20; встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/3110/20.
Пунктами 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту обґрунтувань позовної заяви та заявлених вимог випливає, що усі заявлені вимоги пов`язані виключно із виконанням судового рішення у справі №300/3110/20, стягненням присуджених коштів та реорганізацією територіальних органів Державної служби України з питань праці.
Фактично підставою звернення до суду є обставини, які унеможливлюють виконання судового рішення внаслідок реорганізації боржника.
Разом із тим Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні процесуальні механізми вирішення питань, пов`язаних із виконанням судових рішень.
Так, відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, питання встановлення правонаступництва та заміни боржника, встановлення судового контролю не є самостійним предметом адміністративного позову, а вирішуються судом під час розгляду відповідної заяви у межах адміністративної справи, у якій ухвалено судове рішення, в даному випадку в адміністративній справі за № 300/3110/20.
Таким чином, вимоги про визнання публічного правонаступництва, заміну боржника, встановлення судового контролю та зобов`язання виконати судове рішення фактично стосуються стадії виконання судового рішення у справі №300/3110/20, для якої Кодекс адміністративного судочинства України передбачає спеціальні процесуальні способи вирішення відповідних питань.
Водночас із поданої позовної заяви неможливо встановити, чи є предметом цього адміністративного позову самостійний публічно-правовий спір, який виник між позивачем та зазначеними відповідачами, чи позивач фактично звернувся до суду з вимогами, що мають вирішуватися у порядку виконання судового рішення.
Так, позивач не зазначає, яке саме рішення, дія чи бездіяльність кожного із відповідачів є предметом оскарження, у чому полягає їх протиправність, які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені кожним із відповідачів, а також не визначає спосіб судового захисту щодо кожної із заявлених вимог відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому заявлені позовні вимоги, зокрема щодо визнання наявності публічного правонаступництва, заміни боржника у виконавчому листі, встановлення судового контролю та покладення субсидіарної відповідальності, сформульовані без наведення правових підстав можливості їх розгляду саме в порядку позовного провадження як самостійних способів судового захисту.
Фактично позивач в одному адміністративному позові об`єднав вимоги, які стосуються різних процесуальних інститутів адміністративного судочинства, а саме: встановлення правонаступництва, заміни сторони виконавчого провадження (виконавчого листа), здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання виконати судове рішення, що не дає можливості суду на стадії відкриття провадження визначити характер спірних правовідносин, предмет спору, належний спосіб судового захисту та перевірити відповідність заявлених вимог способам захисту, визначеним статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України та на відповідність вимогам статтей 160, 161, 172 даного Кодексу.
За таких обставин подана позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне запропонувати позивачу подати уточнену позовну заяву з дотриманням вимог статтей 5, 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій: визначити предмет адміністративного спору; конкретизувати рішення, дії чи бездіяльність кожного відповідача, що оскаржуються; зазначити, які права, свободи чи інтереси позивача порушені кожним із відповідачів; сформулювати зміст позовних вимог відповідно до способів судового захисту, визначених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо позивач вважає, що після ухвалення рішення у справі №300/3110/20 відповідачами були допущені інші рішення, дії чи бездіяльність, які є самостійним порушенням його прав та не пов`язані виключно зі стадією виконання зазначеного судового рішення, йому необхідно чітко визначити такі рішення, дії чи бездіяльність, навести обставини порушення його прав та сформулювати позовні вимоги відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо кожного із відповідачів.
У разі ж якщо заявлені вимоги стосуються виключно заміни боржника, встановлення правонаступництва, здійснення судового контролю чи інших питань виконання судового рішення у справі №300/3110/20, позивачу необхідно врахувати, що такі питання вирішуються у порядку, передбаченому статтями 287, 379 , 382- 382-3 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання відповідної заяви у межах адміністративної справи №300/3110/20.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про визнання наявності публічного правонаступництва, заміни боржника у виконавчому документів, встановлення судового контролю, покладення субсидіарної відповідальності, зобов`язання вчинити певні дії та встановлення судового контролю - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання уточненої позовної заяви, з дотриманням вимог статтей 5, 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: визначити предмет адміністративного спору; конкретизувати рішення, дії чи бездіяльність кожного відповідача, що оскаржуються; зазначити, які права, свободи чи інтереси позивача порушені кожним із відповідачів; сформулювати зміст позовних вимог відповідно до способів судового захисту, визначених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України до кожного з відповідачів із викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Остап`юк С.В.