ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 603/397/26 Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-ц-вп/817/5/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2026 р. м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши розпорядження голови Монастириського районного суду Тернопільської області Ігоря Галіяна про вирішення питання визначення підсудності у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2026 року до Тернопільського апеляційного суду надійшло розпорядження голови Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року № 2 з матеріалами цивільної справи № 603/397/26 для визнання підсудності.
Дослідивши матеріали цивільної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вирішення питання про визначення підсудності.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін (ч.1 ст.26 ЦПК України).
Справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п`яти днів із дня надходження позовної заяви передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності (ч.6 ст.31 ЦПК України).
На відміну від наведеної норми ст.26 ЦПК України, яка стосується підсудності справ у яких одним з учасників є суд або суддя, параграф 3 Глави 2 цього Кодексу не містить спеціальних норм про визначення підсудності справ, у яких однією зі сторін є присяжний.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.
У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (ч.2 ст.34 ЦПК України).
Правовий статус присяжного визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ч.1 ст.65, ч.1 ст.63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.124, 127 Конституції України).
Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю (ч.1 ст.67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частинами 1, 2, 3 статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя.
Таким чином, з наведеного випливає, що присяжний і суддя не є тотожними поняттями, а статус присяжного прирівнюється до статусу судді лише безпосередньо під час виконання ним обов`язків присяжного під час розгляду конкретної справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2026 року цивільну справу №603/397/26 передано голові Монастириського районного суду Тернопільської області для вирішення питання щодо направлення справи на підставі розпорядження до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому ч.6 ст.31 ЦПК України, для визначення підсудності.
Розпорядженням голови суду від 09 липня 2026 року № 2 передано справу до Тернопільського апеляційного суду для визначення підсудності у порядку передбаченому ч. 1 ст. 26, ч. 6 ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до рішення Чортківської районної ради Тернопільської області від 07 жовтня 2026 року № 296 «Про затвердження списку присяжних» та додатка № 2 до зазначеного рішення, ОСОБА_1 , яка є позивачкою у даній справі включено до списку присяжних Монастириського районного суду Тернопільської області.
Таким чином, Повхан Ю.М. не є суддею Монастириського районного суду Тернопільської області. Окрім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що на час розгляду справи №603/397/26 вона виконує обов`язки присяжного в Монастириському районному суді Тернопільської області по будь-яких інших справах, доповідачем у яких є суддя Пасічник А.З.
При розгляді справи, у якій стороною є особа, яка має статус присяжного відповідного суду, судді мають виходити з наявності чи відсутності конфлікту інтересів, який усувається у спосіб, визначений статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України.
Відповідно до роз`яснення у рішенні Ради суддів України № 40 від 05 липня 2019 року «Про роз`яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», у судді не виникатиме конфлікт інтересів при розгляді справ, в яких стороною є особа, яка має статус присяжного відповідного суду, за умови відсутності приватного інтересу.
За таких обставин обґрунтованість звернення голови Монастириського районного суду Тернопільської області про визначення підсудності справи не знайшла свого підтвердження, тому апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду даної цивільної справи та направлення її до іншого суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 26, 381, 389 ЦПК України,-
У Х В А Л И В:
У визначенні підсудності цивільної справи №603/397/26 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів - відмовити.
Цивільну справу №603/397/26 повернути до Монастириського районного суду Тернопільської області для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак