Справа №337/1223/26
Номер провадження 2-с/337/42/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Калугіна Г.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах і від імені якого діє його представник - адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, заінтересована особа ОСОБА_2 , про скасування судового наказу від 05.03.2026 року про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИЛА:
Заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Скользнєву В.В., звернувся до суду із вищевказаною заявою, за якою просить скасувати судовий наказ, виданий 05.03.2026 року Хортицького районним судом м. Запоріжжя ЄУН 337/1223/26 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, і не більше десяти прожиткових мінімумів встановлених на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи 26.06.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Заява мотивована тим, що про існування судового наказу від 05.03.2026 року ОСОБА_1 дізнався випадково 10.03.2026, після чого невідкладно вжив заходів щодо захисту своїх прав.
Враховуючи зазначене формулювання, а також беручи до уваги фактичні обставини справи, а саме наявність добровільного виконання обов`язку щодо утримання дітей та відсутність безспірності вимог стягувача, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ст. 432 ЦПК України, вважаючи такий спосіб захисту належним та ефективним. У задоволенні зазначеної заяви ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2026 р. було відмовлено. Постановою апеляційного суду від 10.06.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Повний текст постанови апеляційного суду від 10.06.2026 року було направлено сторонам 19.06.2026 року, що підтверджується карткою руху документа. Разом з тим, саме у зазначеній постанові апеляційний суд вперше звернув увагу боржника на можливість звернення до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу у зв`язку з наявністю спору про право, зазначивши, що: «Скаржник не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції саме з заявою про скасування судового наказу у зв`язку з наявністю спору про розмір аліментів». Таким чином, саме після отримання повного тексту постанови апеляційного суду ОСОБА_1 стало відомо про можливість застосування іншогороцесуального способу захисту своїх прав. Отже, пропуск строку на подання заяви про скасування судового наказу був зумовлений не бездіяльністю боржника, а об`єктивними обставинами, пов`язаними із необхідністю визначення належного способу судового захисту. ОСОБА_1 діяв добросовісно, своєчасно звернувся до суду після того, як йому стало відомо про існування судового наказу, та використовував передбачений процесуальним законом спосіб захисту своїх прав. ОСОБА_1 не заперечує свого обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей та необхідності забезпечення їх належного матеріального утримання. Водночас боржник не погоджується із твердженням стягувача про безспірність заявлених вимог, оскільки фактичні обставини справи свідчать про наявність між сторонами спору щодо способу, порядку та обсягу виконання такого обов`язку. Як встановлено постановою Запорізького апеляційного суду у справі №337/1223/26 від 10.06.2026 року: «Судом також встановлено, що ОСОБА_1 передав стягувачу ОСОБА_2 через її матір 5000 доларів США. Отримання коштів від ОСОБА_2 стягувачем не оспорюється». Таким чином, судами вже встановлено факт передачі боржником значної суми грошових коштів на користь стягувача за місяць до звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про видачу судового наказу, а також підтверджено, що факт їх отримання останньою не заперечується. Зазначена обставина має істотне значення для вирішення питання про наявність спору про право, оскільки свідчить про те, що між сторонами існували фактичні правовідносини щодо добровільного виконання обов`язку з утримання дітей. При цьому боржник послідовно зазначав, що передані кошти були надані саме в рахунок утримання дітей та майбутніх аліментних платежів, що також підтверджується змістом особистої переписки між сторонами, яка міститься в матеріалах справи. Після звільнення з військової служби наприкінці листопада 2025 року Боржник проходив лікування та потребував подальшої реабілітації у зв`язку з наслідками отриманих поранень. Крім того, Боржнику встановлено інвалідність II групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 . Зазначена обставина безпосередньо впливає на його матеріальне становище, працездатність та можливість отримання доходу, а відтак має істотне значення для визначення розміру аліментів. Дослідження таких обставин потребує оцінки доказів та з`ясування фактичних обставин справи, що є можливим виключно в позовному провадженні, а не в порядку наказного провадження. Додатково слід зазначити, що після відкриття виконавчого провадження Боржник належним чином та своєчасно виконує обов`язок зі сплати аліментів, незважаючи на встановлену йому інвалідність II групи внаслідок війни, необхідність постійного лікування, реабілітації та значні витрати на медичне забезпечення. При цьому зазначене виконання обов`язку здійснюється вже після добровільної передачі Стягувачу 5000 доларів США, які, за позицією Боржника, були передані саме в рахунок утримання дітей та майбутніх аліментних платежів. Наведені обставини свідчать про те, що Боржник не ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання дітей, а добровільно здійснював їх матеріальне забезпечення. Саме тому між сторонами існує спір щодо обсягу вже виконаного аліментного обов`язку та порядку зарахування добровільно сплачених коштів, що виключає безспірність вимог Стягувача. Водночас стягувач фактично зайняв іншу правову позицію, звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу без врахування вже переданих коштів та не визначивши порядок їх зарахування в рахунок виконання аліментного обов`язку. Отже, між сторонами існує спір щодо правової природи переданих коштів, їх зарахування в рахунок аліментних платежів, обсягу вже виконаного боржником обов`язку, порядку подальшого виконання аліментного обов`язку. Вказані обставини прямо свідчать про відсутність безспірності вимог стягувача Наявність спору щодо фактичного виконання обов`язку з утримання дітей виключає можливість вирішення таких вимог у порядку наказного провадження, оскільки вони потребують повного дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи у позовному провадженні. Таким чином, судовий наказ від 05.03.2026 року було видано за наявності спору про право, що є підставою для його скасування відповідно до положень ЦПК України. Додатково слід зазначити, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суди першої та апеляційної інстанцій фактично встановили наявність обставин, які свідчать про існування спору між сторонами щодо виконання аліментного обов`язку. Зокрема, апеляційним судом було встановлено факт передачі боржником стягувачу грошових коштів у розмірі 5000 доларів США та відсутність заперечень стягувача щодо їх отримання. Водночас зазначені обставини не були предметом повного дослідження в межах заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки предметом розгляду у такому провадженні є виключно наявність підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України. Саме тому апеляційний суд у постанові від 10.06.2026 року зазначив, що боржник не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу у зв`язку з наявністю спору про право. Таким чином, звернення із даною заявою не є повторним зверненням з тим самим предметом та підставами, а є реалізацією іншого процесуального способу захисту, прямо передбаченого ЦПК України. Фактично лише в межах розгляду заяви про скасування судового наказу суд має надати оцінку тому, чи були вимоги стягувача безспірними на момент видачі судового наказу та чи існував між сторонами спір про право, який виключав можливість застосування наказного провадження.
Суд, дослідивши подану заяву про скасування судового наказу за вимогою про стягнення аліментів та перевіривши матеріали цивільної справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За загальним правилом ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161цього Кодексу (тобто, крім випадків видачі судового наказу за вимогами про стягнення аліментів).
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу (стягнення аліментів на утримання дитини), боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Тобто, згідно вимог ЦПК України, судовий наказ про стягнення аліментів скасуванню не підлягає і набирає законної сили з моменту його винесення.
Враховуючи, що у боржника за судовим наказом про стягнення аліментів відсутнє право на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення аліментів, то у задоволенні заяви про скасування судового наказу про стягнення аліментів необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суддя
УХВАЛИЛА:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах і від імені якого діє його представник - адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, заінтересована особа ОСОБА_2 , про скасування судового наказу від 05.03.2026 року, ЄУН 337/1223/26 про стягнення аліментів - відмовити.
Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню або судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.Б. Калугіна