ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/7312/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 93/в від 25 вересня 2025 року про відмову ОСОБА_1 , 1974 року народження - матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_2 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови КМУ № 168;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , 1974 року народження одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому п.2 Постанови КМУ № 168 як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 у період дії воєнного стану.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Разом з тим, ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Так, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- до позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до суду за підставами, які визнані судом неповажними.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Предметом спору у цій справі є пункт 7 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 93/в від 25 вересня 2025 року про відмову ОСОБА_1 , 1974 року народження - матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_2 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови КМУ № 168.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначено, що позивачу не було належним чином вручено повний текст рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії, із зазначенням мотивів та підстав відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Саме тому представником позивача було направлено адвокатський запит до Міністерства оборони України з метою отримання інформації та документів, необхідних для належного захисту прав позивача. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 11.05.2026 року представнику позивача стало відомо про зміст спірного рішення, мотиви відмови та фактичне порушення прав позивача. Отже, саме з 14.05.2026 року позивач об`єктивно дізналася про порушення свого права та отримала реальну можливість звернутися до адміністративного суду.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вищенаведені посилання позивача, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.07.2026 №5/12107с було повідомлено, що позивачу рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 р. №93/в в частині, що стосується позивача було доведено до останньої під особистий підпис. На підтвердження цього суду надано витяг із протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 р. №93/в на якому міститься напис «Отримала 13.10.2025 (особистий підпис) ( ОСОБА_1 )».
Крім того обізнаність із суттю оскаржуваного протоколу підтверджується доданим до позовної заяви зверненням до Упровноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке датоване 17.10.2025 та підписано позивачем.
Отже, про порушення своїх прави позивачу було відомо ще в жовтні 2025 року, проте до суду остання звернулась з відповідним позовом лише 26.06.2026, тобто поза межами строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.
Водночас, позивач не обґрунтував існування обставин об`єктивного характеру, які б доводили існування поважних причин зволікання з учиненням юридично значимих дій, зокрема, отримання інформації, потрібної для звернення до суду із цим позовом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестисячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, та не навів поважних причин пропуску такого строку, зокрема, не надав доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а заяви про його поновлення з доказами поважності причин його пропуску не надано.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч. 1 ст. 123 та ч. 13 ст. 171 КАС України, позов слід залишити без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Попередити позивача, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО