ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
16 липня 2026 року справа №200/8299/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/8299/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі та направлення заяви про поновлення строку з обґрунтуванням причин поважності його пропущення та посиланням на відповідні докази.
Копію ухвали відповідачу доставлено до електронного кабінету 06 травня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Тобто, останнім днем виконання вищезазначеної ухвали є 18 травня 2026 року, враховуючи вихідні дні.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року суддею Геращенком І.В. було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 200/8299/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з призначенням судді Компанієць І.Д. на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
08 червня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору до 08 липня 2026 року, посилаючись на відсутність коштів на рахунку, в підтвердження чого надано листи щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674) визначені підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Згідно ч. 1 статті 8 Закону №3674 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно ч. 2 статті 8 Закону №3674 суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 статті 8 Закону №3674 при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, статтею 8 Закону № 3674 встановлено вичерпний перелік підстав, зокрема, для відстрочення сплати судового збору.
Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити чи звільнити повністю або частково від сплати судового збору у скаржника відсутні.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України Про судовий збір, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Крім того, суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі Шишков проти Росії (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, Заява № 8225/78, п. 57).
Слід зазначити, що надані апелянтом листи щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» не є належним, допустимим та достовірним доказом залишку коштів на рахунку суб`єкта владних повноважень, оскільки таким доказом є, зокрема, витяг з казначейського рахунку.
Також, відповідач є суб`єктом владних повноважень і з огляду на принцип верховенства права суд не може надавати перевагу одній зі сторін у справі в користуванні процесуальними правами, якщо це перешкоджає виконанню рішення суду, прийнятого на користь іншої сторони.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, зважаючи на те, що станом на 16 липня 2026 року апелянтом так і не було сплачено судовий збір, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.
Також, 08 червня 2026 року до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на обставини воєнного стану та участь, у тому числі військовослужбовців юридичної служби, у бойових діях .
Проте, колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 29 грудня 2025 року доставлено апелянту до електронного кабінету 29 грудня 2025 року о 12:48 годині.
Апелянтом 27 квітня 2026 року, майже через чотири місяці з моменту отримання оскаржуваного рішення, подано апеляційну скаргу з грубим порушенням строку, встановленого ст. 295 КАС України.
Отже, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Введення воєнного стану та участь у бойових діях безумовно є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану та участю в бойових діях повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок з відповідними доказами, які б підтверджували неможливість звернення до суду в розумні строки.
Водночас необхідно враховувати, що та обставина, що посадові особи скаржника приймають активну участь у забезпеченні національної оборони і з об`єктивних причин не можуть вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції, не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки військова частина є юридичною особою із певним штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які виконують в тому числі і роботу з підготовки і подачі апеляційних скарг та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання, а отже зазначені обставини не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою цієї військової частини.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2025 року у справі № 280/7991/23.
Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Також необхідно звернути увагу на тривалість пропущеного строку на апеляційне оскарження, а саме понад сім місяців з моменту отримання рішення суду першої інстанції, тобто у відповідача був час реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23).
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на зазначене, наведені Військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 27 квітня 2026 року.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/516/24.
Таким чином, проаналізувавши причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, на які посилається апелянт, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність достатніх підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з пропущенням строку на подання апеляційної скарги на спірне рішення суду першої інстанції, колегія суддів вирішила відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст. 296, 299, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/8299/25.
У задоволені заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/8299/25 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/8299/25.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 16 липня 2026 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв