ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/10915/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши матеріали справи №280/10915/25 за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишено без руху у зв`язку з необхідністю подання до Третього апеляційного адміністративного суду документа про сплату судового збору.
Зазначеною ухвалою встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Копія вказаної ухвали суду надіслана скаржникові до його електронного кабінету та отримана ним 25.06.2026 о 19:01, що підтверджується відповідною довідкою про доставку документа в системі «Електронний суд».
02 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від скаржника до суду надійшло клопотання про відстрочення/розстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що Тернопільська митниця утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а головним розпорядником є Державна митна служба України.
Скаржник вказує на обставини введення та тривалого продовження воєнного стану в Україні (зокрема, згідно з Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026), у зв`язку з чим пріоритетно фінансується оборонна сфера, а фінансування видатків органів виконавчої влади за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» значно зменшено.
На підтвердження фінансового стану додано виписку з рахунку від 02.07.2026, яка свідчить про відсутність коштів для сплати судового збору на момент звернення. Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Креуз проти Польщі», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії») та рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, апелянт просить задовольнити клопотання та відстрочити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Оцінивши доводи скаржника та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов та суб`єктів, до яких може бути застосовано відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що Тернопільська митниця є державним ораном виконавчої влади, що виконує покладені на неї державою завдання та фінансується виключно з Державного бюджету України.
Обмежене фінансування державного органу, відсутність відповідних бюджетних асигнувань або тимчасова відсутність коштів на рахунках за КЕКВ 2800 є наслідком внутрішніх організаційно-господарських та бюджетних процедур у системі митних органів і не можуть вважатися поважними та об`єктивними причинами для відстрочення, розстрочення чи звільнення суб`єкта владних повноважень від сплати судового збору. Держава, в особі створених нею органів, зобов`язана заздалегідь забезпечувати належне фінансування та планування витрат на судові процеси.
Надання державному органу індивідуальних привілеїв у вигляді звільнення чи відстрочення сплати судового збору за відсутності для цього законних підстав суперечить принципу рівності сторін перед законом і судом (стаття 44 КАС України).
Суд наголошує, що право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і підлягає легітимним обмеженням, зокрема у вигляді обов`язку дотримання процесуальних правил та сплати судового збору за подання скарг.
Враховуючи, що наведені скаржником обставини не є об`єктивно непереборними перешкодами для виконання процесуального обов`язку, у задоволенні клопотання про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору належить відмовити.
Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржникові, якщо він не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки у встановлений судом строк ухвала про залишення апеляційної скарги без руху не виконана, документ про сплату судового збору до суду не подано, а в задоволенні клопотання щодо пільг зі сплати збору відмовлено, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржникові. Керуючись статтями 133, 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні клопотання Тернопільської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в справі № 280/10915/25 повернути скаржникові.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак