Справа № 344/11334/25
Провадження № 2/344/732/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що внаслідок повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, вона разом з дитиною була змушена покинути місце постійного проживання в місті Івано-Франківську та евакуюватися до іншого регіону країни. Ця ситуація призвела до повної зміни життєвих умов, втрати звичного середовища, порушення нормального ритму життя та відчуття особистої безпеки.
Моральна шкода, завдана позивачу та її дитині, полягає у наступному:
1.психоемоційні страждання внаслідок вимушеного переселення.
Втрата можливості проживати у власному житлі спричинила значне психологічне навантаження. Домівка, яка була символом стабільності та безпеки, стала недоступною. Змушене проживання в чужому помешканні викликало відчуття дискомфорту, невизначеності, тривоги за майбутнє, що негативно вплинуло на мій психоемоційний стан.
2.психологічна травма дитини
Її дитина, ОСОБА_2 , внаслідок стресу, спричиненого обстрілами, звуками сирен та постійною атмосферою небезпеки, зазнала істотних психоемоційних змін. У дитини виникли тривожні розлади, порушення сну, дратівливість та страхи, що потребують тривалого психологічного супроводу. Крім того, на тлі сильного стресу у дитини загострилася хронічна астма, що ускладнило її фізичний стан та потребувало додаткового медичного втручання.
3.реальна загроза життю та здоров`ю.
Після виїзду позивача з дитиною з м. Івано-Франківськ, під час одного з обстрілів у багатоквартирному будинку, де вони проживали, було пошкоджено вікна ударною хвилею. Цей факт підтверджує, що залишаючись у квартирі, її дитина могла зазнати тілесних ушкоджень або навіть загинути, усвідомлення реальності такої загрози значно посилило емоційні переживання, страх та відчуття безпорадності.
4.порушення соціальних зв`язків та звичного способу життя
Внаслідок евакуації дитина була позбавлена доступу до звичного шкільного середовища, друзів, позашкільної діяльності та інших форм соціальної активності, що відіграють ключову роль психосоціальному розвитку. Також обмежено доступ до якісного навчального процесу, що негативно вплинуло на рівень освіти та самореалізацію дитини.
5.постійний страх за життя, здоров`я та майбутнє
Упродовж усього часу проживання в евакуації вона, як мати, перебуває у стані постійного хвилювання за безпеку та здоров`я своєї дитини, з огляду на загальну військову ситуацію в країні. Почуття тривоги, страху за майбутнє, емоційна напруга та виснаження стали складовими нашого повсякденного життя.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що дії держави-агресора спричинили їй та її дитині істотну моральну шкоду, яка підлягає компенсації у порядку, визначеному чинним законодавством України.
З огляду на вищезазначене, позивач зазнала серйозних моральних страждань, які напряму пов`язані з військовими діями Російської Федерації. Дії держави-агресора грубо порушують її та її дитини права на безпечне життя, захист здоров`я та нормальний психологічний стан.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 08 січня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкладено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України на 25 червня 2026 року на 09 годину 50 хвилин. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 25 червня 2026 року на 09 годину 50 хвилин.
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкладено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України на 16 липня 2026 року на 10 годину 00 хвилин. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 16 липня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.
Ухвалою суду від 25 червня 2026 року виправлено описку в ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року у цивільній справі ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, якою постановлено «Відкласти розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України на 16 липня 2026 року на 10 годину 00 хвилин. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 16 липня 2026 року на 10 годину 00 хвилин», вказавши у вступній частині ухвали суду дату прийняття ухвали 25 червня 2026 року замість 28 травня 2026 року.
Позивач у судові засідання, призначені на 25 червня 2026 року, 16 липня 2026 року, не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена за адресою, самостійно вказаною нею у заяві.
Відповідач повідомлявся про судові засідання через публікацію оголошення на офіційному сайті Судової влади України, що підтверджується матеріалами справи, відзив на позовну заяву не надіслав, у судові засідання представник відповідача не прибув, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, розглянувши матеріали справи, виходить з наступного.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у судові засідання позивач неодноразово не з`являлася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, заяви про зміну місця проживання від позивача до суду не надходили.
Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання позивачем не надано.
Також позивач вимоги ухвали суду від 25 червня 2026 року, 16 липня 2026 року про визнання її явки обов`язковою не виконала.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Відповідно до частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неодноразова неявка у судові засідання позивача, яка належним чином повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи, а також явка якої була визнана судом обов`язковою, свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та небажання підтримувати позовні вимоги, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.
Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до частини другої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 257-261, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України - залишити без розгляду.
Залишення без розгляду позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мелещенко Л.В.