справа № 619/4804/26
провадження № 2/619/2640/26
УХВАЛА
іменем України
16 липня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Пруднікової О.В., розглянувши заяву адвоката Гріги Катерини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, про визнання недійсним договору дарування, -
встановив:
Адвокат Гріга К.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, про визнання недійсним договору дарування.
Разом з позовною заявою адвокатом Грігою К.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій адвокат просить вжити заходів для забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, про визнання недійсним договору дарування шляхом накладення арешту на:
- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:00:000:0194 до набрання рішення суду законної сили.
Заява обґрунтована тим, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного 15 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований у реєстрі за № 1190. Разом з тим, відповідач вживає активних заходів щодо відчуження спірного житлового будинку третім особам. Зокрема, про намір продажу нерухомого майна позивач дізнався від сусідів з розміщеного оголошення про продаж зазначеного житлового будинку. Крім того, відповідач повідомила позивача про намір продати будинок та вимагала звільнити житло. Таким чином, наразі існує не потенційне, а реальне порушення прав позивача, оскільки позивач намагається відчужити спірне майно на користь третіх осіб. Слід зазначити, що у разі відчуження житлового будинку на користь третіх осіб виконання можливого рішення суду про визнання договору дарування недійсним буде істотно ускладнене, а права позивача потребуватимуть додаткового судового захисту шляхом оскарження наступних правочинів та залучення до участі у справі нових осіб. Це суперечить меті інституту забезпечення позову, який покликаний гарантувати реальне та ефективне виконання судового рішення. Враховуючи викладене, існують достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу відчуження спірного майна та істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим накладення арешту на спірний житловий будинок та заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього є необхідними, співмірними та такими, що відповідають предмету заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Розглянувши подану адвокатом Грігою К.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданих до суду матеріалів вбачається, що 15 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна та зареєстрованого в реєстрі за №1190
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі договору дарування від 15.04.2013 - ОСОБА_2 .
Отже, відповідач, за якою зареєстроване право власності на вищезазначене майно має можливість розпорядитися ним в будь-який час на власний розсуд.
При цьому суд враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Отже, спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке може бути відчужено до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року в справі № 317/2155/21 (провадження № 61-15398св21).
За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, суд вважає що обраний позивачем вид забезпечення позову - є співмірним із заявленими вимогами.
На переконання суду обраний позивачем спосіб забезпечення позову є таким, що враховує права та інтереси сторін спору та буде достатнім для забезпечення виконання судового рішення у майбутньому, у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та співмірний із заявленими позивачем вимогами, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, суд зазначає, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки спірне майно фактично може перебувати у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, крім того має лише тимчасовий характер.
Також суд зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення (ч. 8 ст. 153 ЦПК).
Відповідно до ч. ч 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
У даному випадку, спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч. 3 статті 154 ЦПК України обставини відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.
За таких обставин, подана позивачем заява є такою, що підлягає задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Керуючись ст. 149-154, 260, 261 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву адвоката Гріги Катерини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна про визнання недійсним договору дарування- задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- -житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:00:000:0194.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 16.07.2026.
Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її виготовлення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя О. В. Пруднікова