ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
15 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/25402/25 пров. № А/857/35430/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Боршовського Т. І.
суддів - Кухтея Р. В.
Шевчук С. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/25402/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера-Центр-К" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 06 липня 2026 року в Електронному кабінеті користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
09 липня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Вказане клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів Головним управлінням ДПС у Львівській області не забезпечено сплату судового збору у межах строків, визначених ухвалою суду. На переконання апелянта, така обставина є не суб`єктивною, а вимушеною причиною. Крім того, апелянт вказав, що вживає усіх можливих заходів для належного виконання вимог ухвали суду та забезпечення сплати судового збору. Після фактичного надходження коштів на відповідні рахунки контролюючого органу платіжне доручення на сплату судового збору буде негайно виконане та подане до суду.
Вирішуючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції керується наступними мотивами.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень та є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України.
Суд апеляційної інстанції враховує, що саме по собі покликання на відсутність коштів не може бути поважною причиною для продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на це, та без надання відповідних доказів того, що обумовило необхідність його продовження.
При цьому колегія суддів нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу має бути реальною. Вказані ж скаржником доводи є вкрай неаргументованими, адже не містять підтвердження належними та достатніми доказами.
Долучені відповідачем виписки з рахунка не свідчать про відсутність коштів протягом усього проміжку часу з моменту початку відліку строку на апеляційне оскарження, а підтверджують їх відсутність лише станом на конкретну дату.
Також скаржником не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували своєчасне вжиття послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Верховний Суд неодноразово наголошував (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідно до статті 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Апелянт, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поруч з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Колегія суддів наголошує, що необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів апріорі не може виступати підставою для продовження процесуальних строків. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Також суд акцентує увагу на тому, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.
З цих підстав у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки собою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби України у Львівській областівідмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/25402/25 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук