461/1798/26
2/465/5163/26
У Х В А Л А
про передачу справи за підсудністю
16.07.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2
предмет позову: стягнення витрат, понесених у зв`язку із похованням спадкодавця та утримання спадкового майна,
в с т а н о в и в:
на адресу Франківського суду м. Львова надійшла указана позовна заява, надіслана за підсудністю із Галицького районного суду м. Львова, виходячи із зареєстрованого місця проживання відповідача, тобто за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Ознайомившись з матеріалами справи, суддя дійшов висновку, що справа не підсудна Франківському районному суду м. Львова, виходячи з такого.
Позивач просить суд «стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв`язку з похованням спадкодавця та приведенням спадкового майна у безпечний санітарний стан, у загальному розмірі 64 282, 26 грн».
Правовою підставою позову є ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено позивачем, понесені витрати пов`язані із виявленням у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 тіла померлого, який перебував там тривалий час (декілька місяців). Тривале знаходження тіла у приміщенні квартири становило реальну небезпеку для життя та здоров`я мешканців будинку, пов`язану з негативними біологічними та санітарними наслідками. У зв`язку із цим позивач була вимушена здійснити комплекс невідкладних дій, спрямованих як на усунення причин, що цьому сприяли, тобто організацію поховання, так і на приведення квартири у той стан, який не становить загрози для оточуючих та забезпечує можливість подальшого використання нерухомого майна. Зокрема, лише витрати на спеціалізоване прибирання квартири нею понесені у сумі 59 100,00 грн, що включали комплекс спеціалізованих санітарних та дезінфекційних заходів, необхідних у випадках біологічного забруднення приміщення.
З огляду на зазначене, суддя не вбачає можливим розглядати справу за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, в той час як обставини цієї справи вказують на необхідність дотримання правил виключної підсудності, за місцем знаходження майна, оскільки спір виник з приводу обов`язку власника утримувати майно, що йому належить, об`єктом якого є нерухоме майно, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, а тому вказана справа підсудна саме Галицькому районному суду м. Львова.
Указана обставина не оцінювалася Галицьким районним судом м. Львова після отримання даних щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, однак за збігом обставин, саме на території Галицького районного суду м. Львова знаходиться об`єкт нерухомого майна, тому, не допускаючи спору про підсудність, суддя дійшов висновку про скерування матеріалів позовної заяви з додатками Галицькому районному суду м. Львова.
Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
У Постанові від 7 липня 2020 року (справа № 910/10647/18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».
На підставі викладеного та керуючись ст. 30, 31, 187, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя,
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення витрат, понесених у зв`язку із похованням спадкодавця та утримання спадкового майна передати на розгляд до Галицького районного суду м. Львова (вулиця Чоловського, 2, Львів, Львівська область, 79018) за місцем знаходження нерухомого майна.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті (справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду), здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: Баран О.І.