СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про відкриття апеляційного провадження
17 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/4431/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича (вх. №1533 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119)
до Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 49 274,51 грн,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича, заборгованість за споживання теплової енергії без укладання договору в сумі 49 274,51 грн за період листопад 2023 року - квітень 2025 року. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач договір не уклав та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору з посиланням на ст.ст.11, 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 10.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Рішенням Господарського суду Харківської області 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - 49 274,51 грн основного боргу та 2 422,40 грн судового збору.
Фізична особа-підприємець Ананько Ігор Юрійович з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 року у справі № 922/4431/25, оскільки строк пропущено з поважних причин. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 922/4431/25. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 року у справі № 922/4431/25 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ФОП Ананька Ігоря Юрійовича про стягнення заборгованості за теплову енергію - відмовити повністю.
В обґрунтування поважності причин, що призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт наводить наступні доводи.
Як убачається з матеріалів справи, поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернулося до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Судове рішення апелянт не отримував, оскільки з 2022 року тимчасово проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон та іншими наявними у справі доказами. Відтак апелянт об`єктивно не мав можливості отримати поштову кореспонденцію за адресою своєї реєстрації в Україні, не був обізнаний про відкриття провадження та розгляд справи, а також про ухвалення судового рішення та у зв`язку із наявністю поважних причин пропуск
Представник апелянта, відповідно до картки руху справи, отримав доступ до матеріалів справи 24 червня 2026 року. Апеляційну скаргу подано в межах строку, встановленого процесуальним законодавством, з урахуванням дати ознайомлення з матеріалами справи та часу необхідного для збору доказів та написання скарги. Лише після фактичного ознайомлення представника апелянта з матеріалами справи апелянту стало відомо про наявність судового провадження та ухвалене судове рішення.
З огляду на викладене, пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений поважними причинами, що не залежали від волі апелянта, а тому відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений процесуальний строк підлягає поновленню.
На підтвердження вищевказаних доводі апелянтом надано до суду наступні копії документів:
- копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про виїзд з України та підтвердженням права на тимчасове проживання;
- копія довідки про місце реєстрації апелянта в Німеччині з 2022 року з перекладом.
Також, матеріалами справи підтверджується, що рішення Господарського суду Харківської області 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 надіслано до електронного кабінету представника апелянта Некрасова О. В. саме 24.06.2026 о 17 годині 54 хвилині.
Проаналізувавши заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини від 04.12.1995 вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992). При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Таким чином, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права на подання скарги у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Так, доказами наданими до клопотання підтверджується той факт, що апелянт на час розгляду справи № 922/4431/25 у суді першої інстанції 24.08.2022 отримав дозвіл на проживання в Федеративній Республіці Німеччина та з цього часу тимчасово проживає на її території.
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції виконано процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення апелянта про розгляд справи № 922/4431/25.
Водночас, колегія суддів бере до уваги, те, що фактично скаржник не був повідомлен про розгляд справи в суді першої інстанції. Матеріали справи містять листи, що направлялись судом першої інстанції на адресу відповідача в Україні, однак на той час, суду не було відомо про те, що останній проживає закордоном.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції апелянт не мав Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», єдиним засобом зв`язку було надсилання листів за відомою суду адресою. Оскільки Ананько І. Ю. не проживав на території України на час розгляду справи у суді першої інстанції, отримання листів, і відповідно, процесуальних рішень об`єктивно було неможливим.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться докази ознайомлення представника скаржника з матеріалами справи №922/4431/25 саме 24.06.2026. Через двадцять днів після ознайомлення з матеріалами справи представником скаржника подано апеляційну скаргу.
Ураховуючи наведене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 ГПК України та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, колегія суддів вважає можливим поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
До апеляційної скарги заявником надано копію пенсійного посвідчення від 17.12.2008, виданого на їм`я Ананько Ігоря Юрійовича, про наявність пенсії по інвалідності II групи. Термін дії посвідчення - довічно.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Оскільки Ананько Ігор Юрійович є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, доданою до апеляційної скарги, відтак апелянт звільнений від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги
Судом встановлено, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення, залишення без руху та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 ГПК України якщо що апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі 922/4431/25 та призначення справи до розгляду. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 119, 234, 256, 261, 262 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Поновити Фізичній особі-підприємцю Ананько Ігорю Юрійовичу строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026.
2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25.
3. Розгляд апеляційної скарги Фізичній особі-підприємцю Ананько Ігорю Юрійовичу на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
4. Позивачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.
5. Витребувати у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4431/25.
6. Зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.26 року у справі № 922/4431/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян