Справа № 216/3652/17
провадження 6/216/217/26
УХВАЛА
іменем України
15 липня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю
секретаря судового засідання Шакула Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и в:
22 травня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника заявника, адвоката Зайки П.К., про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог адвокат зазначив, що 11.09.2017 р. Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у справі № 216/3652/17 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , виніс Судовий наказ, що набрав чинності 13.11.2017 р. Про даний Судовий наказ заявнику стало відомо тільки у 2025 році, коли з його заробітної плати почали утримувати грошові кошти на виплату аліментів. Судовим наказом з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , 2010 року народження, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В період винесення судом Судового наказу ОСОБА_1 (наразі -заявник) та ОСОБА_2 (наразі - зацікавлена особа) перебували у шлюбних відносинах, спільно проживали, спільно виховували та утримували дитину, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. 26 жовтня 2020 року заявник - ОСОБА_1 звернувся до Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В позові заявник зазначив, що шлюб між ним та ОСОБА_2 було укладено 05.12.2009 року. В шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3 , 2010 року народження. Сімейні стосунки були фактично припинені з 1 червня 2019 року, та саме з цього моменту вони проживають окремо, так як ОСОБА_2 переїхала до своїх батьків. Спору з приводу виховання, проживання дочки не було, дочка залишилася з батьком - ОСОБА_1 . 01 лютого 2021 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області виніс рішення у справі № 216/6076/20 (провадження 2/216/1110/21), яким задовольнив позов заявника та розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 грудня 2009 року у Центрально-Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 941. При розгляді справи судом були встановлені фактичні обставини з посиланням на відповідні докази. В ході розгляду справи № 216/6076/20 судом було встановлено, що від спільного шлюбу ОСОБА_4 мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , 2010 року народження. ОСОБА_1 особисто опікувався дитиною. В свою чергу саме ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги в утриманні дитини заявнику не надавала. Шлюбно-сімейні відносини між ними було припинено, та кожний жив власним життям та своїми інтересами, з червня 2019 року. Дитина проживала разом з батьком - ОСОБА_1 . Рішенням суду у справі № 216/6076/20 встановлено, що в період з 11.09.2017 р. по червень 2019 року сторони проживали разом, вели спільне господарство та спільно утримували неповнолітню доньку ОСОБА_3 . Починаючи з червня 2019 року дитина проживала разом із батьком та перебувала на його повному одноособовому утриманні, тоді як Стягувач жодної матеріальної допомоги на дитину не надавала. Встановлення зазначених обставин свідчить про відсутність матеріальноправової підстави для примусового стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як за період спільного проживання у шлюбі, так і за період проживання дитини разом із батьком. Більше того, факт одноособового утримання дитини батьком підтверджується іншим судовим рішенням. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення аліментів з матері дитини. 27 травня 2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу у справі № 216/1952/21 було видано Судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно. Вказаний судовий наказ набрав законної сили та наразі перебуває на примусовому виконанні в Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі. Стягнення аліментів на утримання дитини на користь заявника, ОСОБА_1 здійснювалось державною виконавчою службою починаючи з червня 2021 року по жовтень 2023 року. В подальшому, за спільною згодою батьків, у зв`язку з введенням в Україні військового стану з метою безпеки дитини, неповнолітня ОСОБА_3 разом із матір`ю виїхала за межі України. Проявляючи батьківську відповідальність та діючи виключно в інтересах дитини, Заявник ОСОБА_1 не заперечував проти позову ОСОБА_2 щодо припинення стягнення аліментів, оскільки з моменту виїзду за кордон дитина почала проживати разом з матір"ю. Проте, вказані обставини жодним чином не скасовують того юридичного факту, що в період з червня 2019 року по жовтень 2023 р. дитина безперервно проживала разом з батьком та утримувалася ним одноособово, а тому нарахування боргу за судовим наказом від 11.09.2017 р. за цей період є незаконним. Окрім цього, вищезазначене виконавче провадження № 65784563 відносно ОСОБА_2 про стягнення аліментів досі перебуває в статусі "відкрито". Одночасне існування та виконання двох судових наказів про стягнення аліментів з обох батьків на користь один одного на утримання однієї дитини є правовим нонсенсом та свідчить про повну відсутність матеріального права на стягнення коштів з Заявника. Однак, 07.10.2025 року Державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження № 79274611 з виконання первісного Судового наказу від 11.09.2017 р., пред`явленого ОСОБА_2 до державної виконавчої служби через вісім років, незважаючи на те, що за цей період дитина жила разом з батьками, а в подальшому разом з батьком - ОСОБА_1 .
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
У зв`язку з чим суд вважає можливим розглядати ці питання за їх відсутності.
Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 216/3652/17, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 11.09.2017 р. Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , на утримання неповнолітньої дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судовий наказ набрав законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1ст. 161ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 5 статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст.168 ЦПК України у судовому наказі зазначаються повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.
З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що судовий наказ було видано не помилково, а за заявою заявника про стягнення аліментів та на законних підставах, на сьогоднішній день боржником не надано суду доказів того, що його добровільно виконано, примирення між сторонами не відбулося, підстав для визнання виконавчого документу судового наказу таким, що не підлягає виконанню, з підстав на які посилається заявник немає, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання.
Законодавцем визначено підстави припинення обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв`язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи практику Верховного суду зазначено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який наголошував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року), суд вважає, що заява представника заявника, адвоката Зайки П.К., про визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.19, 160, 161, 168, 170, 173, 432 ЦПК України, ст. 180, 185 СК України, Закон України «Про охорону дитинства», суд -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями)..
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ