УХВАЛА
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 495/831/26
провадження № 61-9121ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова Віктора Віталійовича, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за поданням старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнового Максима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року старший державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирновий М. В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 05 лютого 2026 року подання задовольнив. Тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України фізичну особу - ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 0417/15001/2012, виданим 24 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 441 254,87 дол. США.
Одеський апеляційний суд постановою від 18 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року залишив без змін.
07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьов В. В., через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах
3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, передбачені пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України, виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на вищевикладене та в силу наведених положень ЦПК України, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо,
якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції,
а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають
касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова Віктора Віталійовича, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за поданням старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнового Максима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров