УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 2-7/10
провадження № 61-8673ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі зазаявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», майновий поручитель - Мале приватне підприємство «Берізка», орган державної виконавчої служби - Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
ВСТАНОВИВ:
1. 31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду.
2. Заявник просив визнати виконавчий лист № 2-710, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, що втратив свою дію, припинив свою чинність на підставі ухвали Верховного Суду України від 20 березня 2011 року у справі № 6-57130св10, у зв`язку із скасуванням рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ. До заяви ОСОБА_1 долучив копію виконавчого листа № 2-710, виданого Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , Малого приватного підприємства «Берізка» (далі - МПП «Берізка») на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») 692 687,67 грн боргу за договором кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104249000. У виконавчому листі боржником зазначено ОСОБА_1 .
3. Нововолинський міський суд Волинської області ухвалою від 02 квітня 2026 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду повернув заявнику.Роз`яснив заявнику положення статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання своїми процесуальними правами.
4. 26 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 травня 2026 року.
5. У касаційній скарзі заявник зазначає, що заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11104249000 погашена ОСОБА_1 у повному обсязі, тому відсутня заборгованість відповідно до виконавчого листа від 29 квітня 2010 року № 2-710, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 04 травня 2011 року ВП № НОМЕР_1. Таким чином, зобов`язання за виконавчим документом - виконавчим листом від 29 квітня 2010 року № 2-710 відсутні повністю.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
7. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, зокрема, повернення заяви позивачеві (заявникові).
8. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
10. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що в провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа № 2-7/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП «Берізка» про стягнення боргу за кредитними договорами, за наслідками розгляду якої 29 квітня 2010 року ухвалено рішення, яким задоволено позов. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача 152 071,93 грн заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2006 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692 687,67 грн заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11104249000. Рішення набрало законної сили 29 липня 2010 року.
11. 11 серпня 2010 року суд видав виконавчий лист № 2-710 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692 687,67 грн, який в подальшому 18 листопада 2010 року стягувачем пред`явлений на виконання до Відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Нововолинського міського управління юстиції, правонаступником якого є Володимирський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
12. 23 листопада 2010 заступник начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового стягнення солідарно з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692 687,67 грн заборгованості.
13. У зв`язку з постановленням Верховним Судом України 02 березня 2011 року ухвали, якою було скасовано рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог до МПП «Берізка», виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового стягнення з МПП «Берізка» 576,67 грн сплаченого судового збору закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання щодо МПП «Берізка».
14. 04 листопада 2013 року державний виконавець у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виніс постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69 268,77 грн та про арешт коштів боржника з метою забезпечення його стягнення.
15. Нововолинський міський суд Волинської області ухвалою від 30 листопада 2016 року заяву ТОВ «Кей - Колект» задовольнив, замінив стягувача у виконавчому провадженні у цивільній справі № 2-710 з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей - Колект», у зв`язку з чим 30 грудня 2016 року поновлено виконавче провадження.
16. 13 жовтня 2017 року державний виконавець у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виніс постанову про повернення виконавчого документа -виконавчого листа від 11 серпня 2010 року № 2-710 стягувачу ТОВ «Кей - Колект» на підставі заяви представника останнього про повернення виконавчого документа без його подальшого виконання, згідно з якою вказаний виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
17. Нововолинський міський суд Волинської області ухвалою від 25 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа -виконавчого листа № 2-7/10, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників; скасувати заходи примусового виконання судового рішення, відмовив. Ухвала набрала законної сили.
18. Нововолинський міський суд Волинської області ухвалою від 15 січня 2025 року у задоволенні заяви МПП «Берізка» про визнання виконавчого документа - виконавчого листа № 2-7/10, що виданий Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними та зобов`язання Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на нерухоме майно належне підприємству, відмовив.
19. 04 липня 2025 року боржник ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу №2-7/10, виданого Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, та вказував що виконавчі дії були вчинені державним виконавцем у період касаційного оскарження рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2010 року, за наслідками якого ухвалою Верховного Суду України від 02 березня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та МПП «Берізка» задоволено частково та рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до МПП «Берізка» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Заявник вважав, що виконавчий лист, виданий 11 серпня 2010 року у справі № 2-7/10, є таким, що втратив свою чинність та припинив свою дію 02 березня 2011 року.
20. Нововолинський міський суд Волинської області ухвалою від 08 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа - виконавчого листа № 2-7/10, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області, таким, що не підлягає виконанню; зобов`язання Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників; скасувати заходи примусового виконання судового рішення відмовив.
21. Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 08 вересня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року відмовив.
22. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
23. Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
24. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
25. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).
26. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок -добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
27. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
28. Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.
29. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.
30. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
31. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
32. При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
33. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 ЦПК України).
34. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц, від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21, від 04 вересня 2024 року у справі № 500/504/17.
35. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 двічі звертався до суду із заявами про визнання виконавчого листа № 2-7/10, виданого 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду.
36. Нововолинський міський суд Волинської областіухваламивід 25 жовтня 2023 року та 08 вересня 2025 року (залишена без змін після апеляційного перегляду) відмовив ОСОБА_1 у задоволенні таких заяв.
37. 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 втретє звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-7/10, виданого 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду, зміст якої є ідентичним тим заявами, які вже вирішувалися судами.
38. За таких обставин, визнавши подання третьої заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-7/10, виданого 11 серпня 2010 року, скасування заходів примусового виконання рішення суду зловживанням процесуальними правами, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про повернення цієї заяви заявнику на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
39. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні заявником норм процесуального та матеріального права, є незгодою заявника зі змістом оскаржуваних судових рішень та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.
40. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у цій справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.
41. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права»,
що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
42. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
43. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
44. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
45. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається,
що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
46. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», майновий поручитель - Мале приватне підприємство «Берізка», орган державної виконавчої служби - Володимирський відділ Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров