УХВАЛА
13 липня 2026 року
м. Київ
справа № 2-1038/10
провадження № 61-8405ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області.
2. Мотивував тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. від 30 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2-1038/10, виданого Чортківським районним судом Тернопільської області 10 листопада 2010 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 38 491,64 дол. США, що еквівалентно 303 706,74 грн, заборгованості за кредитним договором № 256/08/26CLNv від 12 серпня 2008 року, в тому числі шляхом звернення стягнення на переданий в іпотеку за іпотечним договором від 12 серпня 2008 року житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , 1 700 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді. Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області № 2-1038/10 від 17 грудня 2019 року замінено сторону стягувача ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». Cтрок пред`явлення до виконання виконавчого листа вказано до 12 жовтня 2013 року. Відповідно до відомостей, зазначених у автоматизованій системі виконавчих проваджень, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 30 грудня 2021 року. Вважає, що у приватного виконавця не було підстав для прийняття до виконання виконавчого листа, а тому його дії щодо прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та визнання заявника боржником за цим виконавчим документом є протиправними, такими що порушують права заявника.
3. Ухвалою від 05 березня 2026 року Чортківський районний суд Тернопільської області відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, рішення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І.
4. Суд першої інстанції керувався тим, що скаржник не довів факт порушення його прав діями, рішеннями приватного виконавця.
5. Постановою від 18 травня 2026 року Тернопільський апеляційний суд ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 залишив без розгляду.
6. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії, рішення приватного виконавця поза межами встановленого законом строку на оскарження дій державної виконавчої служби.
7. 22 червня 2026 року представник ОСОБА_3 , яка діє у інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.
8. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17, від 27 лютого 2023 року у справі № 755/6058/20 стосовно неможливості проведення оцінки майна без огляду майна, що підлягає оцінці, без надання пояснень про неможливість огляду майна, без обґрунтування застережень щодо використання результатів оцінки, у постанові 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20 щодо належного виконання посадових обов`язків приватним виконавцем, у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 29 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 щодо способу відліку строку на оскарження дій приватного виконавця, у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 щодо статусу процесуального строку на оскарження дій державної виконавчої служби та необхідності дослідження підстав поновлення строку.
9. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на такі обставини.
Щодо касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції колегія суддів керується таким міркуваннями.
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, яка діє у інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.
11. Колегія суддів враховує, що на час звернення до суду з касаційною скаргою ухвала суду першої інстанції скасована за результатами апеляційного перегляду та ухвалено нове судове рішення про залишення без розгляду скарги на дії державного виконавця.
12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
13. Статтею 409 ЦПК України визначено повноваження суду касаційної інстанції.
14. Визначаючи предмет касаційного оскарження, заявник не врахував повноваження суду касаційної інстанції щодо умов перегляду оскаржуваних судових рішень за умови скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції та ухвалення за результатами її апеляційного перегляду нового судового рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
15. Враховуючи зазначене, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у зв`язку з його скасуванням втратило чинність, а отже на цьому етапі не підлягає касаційному оскарженню.
16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
17. Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року слід відмовити.
Щодо касаційного оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року колегія суддів керується такими міркуваннями.
18. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, Тернопільський апеляційний суд керувався тим, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 внаслідок виставлення майна на прилюдні торги стало відомо під час отримання копії листа-повідомлення приватного виконавця про вартість описаного та арештованого майна.
19. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
20. Скарга повинна містити, зокрема, дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (пункт 7 частини третьої статті 448 ЦПК України).
21. Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду (частина п`ята статті 448 ЦПК України).
22. Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду (частина шоста статті 448 ЦПК України).
23. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 449 ЦПК України).
24. Аналогічні положення містяться у частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
25. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.
26. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (частина друга статті 449 ЦПК України).
27. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
28. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
29. Касаційний суд вже вказував, що процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14). Законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13).
30. Суд апеляційної інстанції встановив, що приватний виконавець 28 жовтня 2023 року направив ОСОБА_1 лист № 8320, у якому повідомив про вартість описаного та арештованого майна, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0138 та [номер приховано]:01:001:0139. До листа приватний виконавець долучив копії висновків про вартість майна від 20 жовтня 2023 року. Зазначений лист ОСОБА_1 отримав 03 листопада 2023 року відповідно до інформації про відстеження поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором № 060[телефон приховано].
31. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
32. Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
33. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
34. Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
35. У частині першій статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
36. У постанові від 30 березня 2026 року у справі № 725/6351/25 Верховний Суд вказав на таке: «…водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо)…».
37. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував на презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, про що зазначено, зокрема, у постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13.
38. У скарзі на дії приватного виконавця ОСОБА_1 зазначав, що не отримував листа від 28 жовтня 2023 року № 8320, у якому приватний виконавець повідомляв про вартість описаного та арештованого нерухомого майна, а про початок реалізації належного йому нерухомого майна йому стало відомо від сторонніх людей 25 грудня 2023 року.
39. Суд апеляційної інстанції, повно та всебічно надавши оцінку доказам та обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність таких вимог скарги, встановивши на підставі доказів у справі факт отримання ОСОБА_1 листа приватного виконавця від 28 жовтня 2023 року № 8320.
40. Повідомлення приватним виконавцем сторін виконавчого провадження про вартість описаного та арештованого майна є одним з етапів звернення стягнення на нерухоме майно боржника. При цьому є невід`ємною передумовою для реалізації майна на прилюдних торгах.
41. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав початком відліку строку на оскарження дій державного виконавця момент отримання боржником ОСОБА_1 листа-повідомлення про вартість описаного та арештованого нерухомого майна, тобто з 03 листопада 2023 року, який сплинув 13 листопада 2023 року. З цих підстав суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання боржника на те, що про реалізацію належного йому нерухомого майна як причини пропуску строку на оскарження рішень державної виконавчої служби він дізнався лише 25 грудня 2023 року.
42. Встановивши, що скаргу ОСОБА_1 подав з пропуском встановленого процесуальним законом десятиденного строку на оскарження рішень державної виконавчої служби, а поважність причин пропуску строку на довів, то суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми частини другої статті 449 ЦПК України, залишив скаргу без розгляду.
43. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до переоцінки доказів та обставин, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
44. Так, заявник заперечує проти належності інформації про відстеження поштового відправлення з трек-номером 060[телефон приховано] про направлення ОСОБА_1 листа про вартість описаного та арештованого майна, наполягаючи на тому, що у системі дані за вказаним трек-номером не зареєстровані, а з інформації про відстеження неможливо встановити адресата, якому було вручено поштову кореспонденцію.
45. Проте, суд апеляційної інстанції встановив факт надсилання та вручення кореспонденції ОСОБА_1 на підставі рекомендованого поштового відправлення з трек-номером 060[телефон приховано] та інформації про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» за цим номером. Крім того, суд апеляційної інстанції на підставі доказів у справі встановив, що про наявність виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 стало відомо після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, яку він отримав 30 грудня 2021 року, а 12 січня 2022 року звертався до суду зі скаргою на дії приватного виконавця. Крім того, боржник також отримував 08 лютого 2022 року виклик до приватного виконавця для надання пояснень та 21 липня 2023 року копію постанови про опис та арешт майна. Зазначені обставини, оцінені через призму презумпції обізнаності особи про стан її прав у виконавчому провадженні, спростовують доводи касаційної скарги щодо неповноти та неналежності доказів на підтвердження факту належного сповіщення особи про стан виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій.
46. Інші доводи касаційної скарги стосуються розгляду скарги по суті її вимог, однак за умови подання скарги поза межами встановленого законом строку оцінка доводам скарги по суті судами не надається.
47. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не доводять потребу у відкритті касаційного провадження у справі.
48. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
49. Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, не доводять наявність потреби у касаційному перегляді зазначених судових рішень, застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже касаційна скарга є необґрунтованою, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров