УХВАЛА
17 липня 2026 року
м. Київ
справа № 444/2215/24
провадження № 61-9555св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставрук Наталія Зіновіївна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Пустомитівський районний суд Львівської області заочним рішенням від 02 липня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 316 576,16 грн на відшкодування майнової шкоди, з яких: 310 741,16 грн - різниця між вартістю автомобіля та сумою страхового відшкодування, 1 827,00 грн - витрати на евакуацію автомобіля, 808,00 грн - витрати на зберігання автомобіля на спеціальному майданчику та 3 200,00 грн - витрати на транспортування автомобіля до станції технічного обслуговування.
Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 01 грудня 2025 року відкрив апеляціне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2026 року зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року до припинення його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що наданими відповідачем доказами підтверджується його перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України наявні передбачені законом підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі.
16 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставрук Н. З., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не встановив наявності об`єктивної неможливості участі відповідача у судовому розгляді.
Заявник зазначає, що хоча ОСОБА_3 проходить військову службу, однак він проходить її у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді бухгалтера, а тому не позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях особисто, у режимі відеоконференції або через представника.
На думку заявника, апеляційний суд не врахував стадію апеляційного провадження, конкретні обставини справи та необхідність забезпечення права позивачів на розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 зазначено, що перегляд судових рішень у касаційному порядку здійснюється лише у випадках, визначених ЦПК України. Верховний Суд як суд касаційної інстанції покликаний забезпечувати усунення порушень норм матеріального та процесуального права, а також формування єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) дійшла висновку, що з моменту введення в Україні воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому слід вважати такими, що переведені на воєнний стан для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Для застосування цієї норми суд має отримати належні докази проходження особою військової служби. При цьому застосування зазначеної процесуальної гарантії не ставиться у залежність від місця проходження військової служби, характеру виконуваних військовослужбовцем завдань, його участі у бойових діях, наявності представника чи технічної можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зазначена норма має імперативний характер і покладає на суд обов`язок зупинити провадження за наявності передбачених законом підстав, якщо це не суперечить волевиявленню самого військовослужбовця.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд установив, що відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком, довідкою військової частини та відповіддю територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Саме відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби, тобто висловив волю на застосування передбаченої законом процесуальної гарантії.
За таких обставин апеляційний суд правильно встановив наявність визначених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі та, керуючись наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовано застосував зазначену норму процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді бухгалтера, а тому має можливість брати участь у судових засіданнях особисто, у режимі відеоконференції або через представника, не спростовують правильності висновків апеляційного суду. Сам собою характер виконуваних відповідачем службових обов`язків, місце проходження ним військової служби та можливість участі у судовому розгляді не виключають застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки закон не пов`язує виникнення обов`язку суду зупинити провадження з такими обставинами.
Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував стадію апеляційного провадження та порушення права позивачів на розгляд справи упродовж розумного строку. Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не ставлять можливість зупинення провадження у залежність від стадії цивільного процесу. Тому за наявності визначених законом підстав суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від того, чи перебуває справа на розгляді суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди заявника з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, та до власного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Водночас такі доводи не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не дають підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.
Отже, правильне застосування апеляційним судом пункту 2 частини першої статті 251 та пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 251, 253, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставрук Наталія Зіновіївна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко