Справа №:755/23510/25
Провадження №: 2-а/755/779/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" липня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Савлук Т.В., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, просив: «визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) виключити з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ».
Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2005 року позивача ОСОБА_1 за результатами проходження військово-лікарської комісії було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв`язку з чим його виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до вимог законодавства, чинного на той час. У липні 2025 року після оновлення мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_5» позивачем виявлено відомості про перебування на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного та про повторне взяття його на військовий облік 17.03.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На думку позивача, зазначені відомості не відповідають дійсності, оскільки станом на 17.03.2009 року він вже був виключений з військового обліку, а місце його реєстрації у Дніпровському районі міста Києва було зареєстровано лише з 03.06.2021 року. У зв`язку із цим позивач вважає, що внесення до Реєстру відомостей про повторне взяття його на військовий облік є безпідставним та таким, що суперечить наявним у нього документам.
Водночас незважаючи на виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку у 2005 році, у Реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» та мобільному застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_5» він продовжує обліковуватися як військовозобов`язаний, що, на його переконання, порушує його права та створює перешкоди у повсякденному житті.
З метою усунення вказаних порушень позивач 15.07.2025 року через мобільний застосунок «ІНФОРМАЦІЯ_5» звернувся із запитом про виправлення відомостей, однак відповіді не отримав. Повторний запит, поданий 27.10.2025 року, також не був задоволений, про що позивача повідомлено засобами застосунку із зазначенням, що територіальному центру комплектування та соціальної підтримки не вдалося опрацювати відповідний запит.
Крім того, 08.09.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до якої додав нотаріально засвідчену копію тимчасового посвідчення із відміткою про виключення з військового обліку, копію паспорта та інші документи. Зазначену заяву відповідач отримав 09.09.2025 року, однак відповіді на неї позивачу не надав. Також представником позивача 08.10.2025 року на адресу відповідача було направлено адвокатський запит щодо надання інформації та вчинення дій, спрямованих на виправлення відомостей Реєстру, який, за твердженням позивача, також залишився без відповіді.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та невиключення його з військового обліку протиправною, позивач просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Вивчивши матеріали адміністративного позову на предмет дотримання вимог процесуального законодавства щодо підсудності даного спору визначеному місцевому адміністративному суду, суддя доходить наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України)
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. (п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України)
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років№»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та невиключення позивача з військового обліку, а також вимога про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.
Відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень, а спір виник у зв`язку зі здійсненням ним публічно-владних управлінських функцій.
Разом із тим, зазначений спір не належить до жодної із категорій адміністративних справ, визначених частиною першою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, які віднесені до предметної підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Заявлені позовні вимоги стосуються перевірки правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо реалізації ним повноважень у сфері ведення військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Отже, виходячи з приписів ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 21 КАС України Дніпровський районний суд міста Києва, як адміністративний суд, не є належним судом для розгляду даної справи, яка за предметною юрисдикцією на даний час підсудна окружному адміністративному суду.
Європейський суд з прав людини у рішеннях, пов`язаних із застосуванням статті 6 Конвенції, вказує, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Повноваження складу суду належить сприймати і як компетентність у розумінні наявності права на розгляд у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної КАС України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Нормами Кодексу адміністративного судочинства України законодавець не врегулював питання передачі справи до іншого суду, якщо позовна заява подана з порушенням правил предметної підсудності.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, виходячи із приписів частини 6 статті 7 КАС України, щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Зі змісту ч. 8 ст. 29 КАС України вбачається, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
15 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня набрання чинності цим Законом:
- Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя;
- до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом;
- Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду;
- з дня початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд невідкладно передає справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, до Київського міського окружного адміністративного суду.
Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, враховуючи, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує компетенцію місцевих адміністративних судів, як адміністративних, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, як місцевому адміністративному суду, тому позовна заява має бути передана для подальшого розгляду до Київського окружного адміністративного суду, з огляду на набрання чинності Законом № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 5, 20, 29, 248, 256, 294, 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
Матеріали адміністративної справи № 755/23510/25 (провадження № 2-а/755/779/25) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою сторінки http://dn.ki.court.gov.ua.
С у д д я: