Справа № 314/6101/25
Провадження № 2-к/314/1/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2026 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Кононенко І.О., секретар судового засідання Баланюк Н.М., розглянувши матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, -
ВСТАНОВИВ:
До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання адвоката Балкового Руслана Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Відділу сімейних справ і неповнолітніх Районного суду в Голенюві Республіки Польща від 02.01.2024 року у справі № ІІІ RC 329/23.
Клопотання обґрунтовано тим, що рішенням Відділу сімейних справ і неповнолітніх Районного суду в Голенюві від 02.01.2024 року у справі № ІІІ RC 329/23 частково задоволено позовні вимоги в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та стягнуто з останнього аліменти на користь дитини у розмірі 900 польських злотих щомісячно, починаючи з 01.10.2023 року, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1332 польських злотих. Зазначене рішення набрало законної сили, що підтверджується відповідними документами, однак боржником добровільно не виконується, у зв`язку із чим станом на 05.06.2025 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 18000 польських злотих.
Крім того, заявник зазначає, що під час розгляду справи іноземним судом боржник був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак участі у судовому засіданні не брав, що підтверджується наданими до клопотання документами. З огляду на те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, має майновий характер та підлягає примусовому виконанню, просить визнати його на території України та надати дозвіл на його примусове виконання.
Після надходження клопотання ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 06.01.2026 року клопотання було прийнято до розгляду, повідомлено боржника ОСОБА_4 про його надходження та запропоновано у місячний строк, до 06.02.2026 року, подати можливі заперечення проти клопотання.
У встановлений судом строк будь-яких заперечень чи інших заяв від боржника ОСОБА_4 до суду не надходило.
Ухвалою суду від 16.03.2026 року клопотання ОСОБА_3 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду призначено до судового розгляду.
Заперечень, клопотань від боржника ОСОБА_4 не надходило.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Відділу сімейних справ і неповнолітніх Районного суду в Голенюві Республіки Польща від 02.01.2024 року у справі № ІІІ RC 329/23 з ОСОБА_4 на користь малолітнього ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі 900 польських злотих щомісячно, починаючи з 01.10.2023 року, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1332 польських злотих. З наданої довідки вбачається, що зазначене рішення набрало законної сили та підлягає виконанню. Також матеріали клопотання містять документи, які підтверджують належне повідомлення боржника про розгляд справи іноземним судом, а також довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Порядок визнання та виконання рішень судів Республіки Польща на території України регулюється Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, а також Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання.
Відповідно до статті 53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, проходження процедури визнання та виконання рішення іноземного суду на території України відносяться до компетенції суду.
Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно ч.1 ст.465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Відповідно до ст. 81 ЗУ «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Республіка Польща) врегульовано нормами ЗУ «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу України, Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.
Відповідно до ст. 50 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
Згідно ч. 1 ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
За положенням ч.1 ст.66 зазначеного закону права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
За приписами ч.1 ст.67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, що виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.
Відповідно до положень ст.67-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду.
Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов`язана надати утримання, має місце проживання, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону.
Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
Судом встановлено, що рішенням Відділу сімейних справ і неповнолітніх Районного суду в Голенюві Республіки Польща від 02.01.2024 року у справі № ІІІ RC 329/23 частково задоволено позов в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та стягнуто з останнього аліменти на утримання дитини у розмірі 900 (дев`ятсот) польських злотих щомісячно, які підлягають сплаті починаючи з 01.10.2023 року, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять два) польських злотих. Згідно з довідкою компетентного суду Республіки Польща від 08.04.2025 року зазначене рішення набрало законної сили та підлягає виконанню.
З матеріалів клопотання також вбачається, що під час розгляду справи іноземним судом ОСОБА_5 участі у судовому засіданні не брав, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наданими суду документами. Таким чином, боржник не був позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді, надавати свої пояснення, докази та реалізувати інші процесуальні права, передбачені законодавством держави походження судового рішення.
Крім того, відповідно до довідки про стан заборгованості, виданої компетентним органом Республіки Польща, станом на 05.06.2025 року заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів становить 18 000 (вісімнадцять тисяч) польських злотих, що свідчить про невиконання ним рішення іноземного суду у добровільному порядку та необхідність його примусового виконання.
Матеріали клопотання містять документи, передбачені статтею 25 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, а саме повний текст судового рішення, документ, що підтверджує набрання ним законної сили, а також документи, які підтверджують належне повідомлення боржника про розгляд справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення ухвалене компетентним судом Договірної держави, набрало законної сили, стосується аліментних зобов`язань та підлягає виконанню. Будь-яких обставин, які відповідно до міжнародних договорів України, Закону України «Про міжнародне приватне право» та глави 1 розділу ІХ ЦПК України є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, судом не встановлено. Матеріали справи також не містять відомостей про наявність рішення суду України між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав, а також доказів перебування на розгляді суду України тотожної справи.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що рішення іноземного суду відповідає вимогам міжнародних договорів України та положенням глави 1 розділу ІХ ЦПК України, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 462-468 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката Балкового Руслана Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - задовольнити.
Визнати на території України та надати дозвіл на примусове виконання рішення Відділу сімейних справ і неповнолітніх Районного суду в Голенюві Республіки Польща від 02 січня 2024 року у справі № ІІІ RC 329/23, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь малолітнього ОСОБА_3 аліменти у розмірі 900 (дев`ятсот) польських злотих щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2023 року, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять два) польських злотих, у порядку та на умовах, визначених зазначеним рішенням.
Після набрання ухвалою законної сили видати виконавчий лист.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.О. Кононенко
15.07.2026