ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 681/603/25
Провадження № 22-ц/820/1518/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Костенка А.М.
секретар Шевчук Ю.Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року (суддя Іллюк С.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4200126, на умовах строковості, зворотності, платності у розмірі 12000 грн. строком на 350 днів, з 07.12.2023 по 20.11.2024 періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Відповідач у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти у порядку та розмірі, визначених договором. Позивач виконав умови договору позики, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у сумі 12000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
18 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору №4200126 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.12.2023 року за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало грошові кошти в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на вище вказану кредитну карту.
23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу № 23/09/2024 за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4200126 від 07.12.2023 року на загальну суму 122037,67 грн., яка складається із тіла кредиту - 17999,98 грн., заборгованості за процентами 104037,69 грн.
Позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 122037,67 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 17999,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором - 83157,69 грн., процентів нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 58 календарних днів 20880 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , а також судовий збір в розмірі - 2422,40 грн., та витрати на правову правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4200126 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.12.2023 в загальній сумі 94 499,22 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 17999,98 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 76499,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 1875,77 грн. витрат по сплаті судового збору та 3840,82 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року у справі № 681/603/25 в частині стягнення відсотків у розмірі 76 499,24 грн. та судових витрат, розподілених пропорційно до цієї частини задоволених вимог. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення відсотків відмовити (або стягнути відсотки в розмірі, розрахованому за обліковою ставкою НБУ відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені в апеляційній інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не погоджується із нарахуванням йому процентів за користування кредитом, суд першої інстанції поклав в основу рішення паперові копії електронних документів (роздруківки кредитного договору № 4200126, додаткової угоди та поденного розрахунку заборгованості), без дослідження його електронного оригіналу, журналів авторизації, лог-файлів, підтвердження направлення одноразового ідентифікатора та інших електронних доказів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про правомірність нарахування відсотків саме за ставкою 2% на день, не з`ясувавши в повному обсязі обставини укладення договору на таких умовах.
Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки питанню нікчемності умови кредитного договору про відсоткову ставку 2% на день (730% річних).Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Нарахування процентів, що у декілька разів перевищують суму отриманого кредиту, свідчить про істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. У разі нікчемності умови про розмір процентів застосовуються положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України: розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд не перевірив правомірність нарахування договірних процентів після настання прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду після спливу строку кредитування або виникнення прострочення кредитодавець втрачає право нараховувати договірні проценти, а його права захищаються шляхом застосування статті 625 ЦК України. Незважаючи на це, проценти були нараховані за тривалий період після прострочення, що суд безпідставно визнав правомірним.
12 червня 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до апеляційного суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року у справі №552/672/23 прийнято до розгляду справу за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Правовідносини по справі, що буде переглядатися Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду є подібними з правовідносинами по даній справі.Вказане свідчить про доцільність зупинення апеляційного провадження у даній цивільній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у цивільній справі №552/672/23.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на розгляді у Верховному Суді знаходиться справа № 552/672/23 за позовом ТзОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року позовні вимоги ТзОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТзОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ДЕБТ ФОРС» суму боргу за договором про надання фінансових послуг від 13 травня 2021 року № 2113342522488 у розмірі 6 240 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 4 800 грн, заборгованість за процентами - 1 440 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу ТзОВ «Дебт Форс» задоволено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ТзОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Позов задоволено повністю, Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Дебт Форс» заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» у розмірі 51 594,72 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладення договору про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» узгоджується зі статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак сторони погодили умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін договору.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 погоджується зі стягненням з нього тіла кредиту, але, зокрема, вказує на надмірний розмір нарахованих кредитором відсотків у порівнянні з розміром кредиту, який відповідає статті 625 ЦК України, і може бути зменшений або з урахуванням в Україні воєнного стану списаний кредитодавцем.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), предметом розгляду якої були подібні правовідносини, дійшов, зокрема, таких висновків:
«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором».
Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2025 року, відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року прийняв до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Мирком Романом Олексійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року та призначив її до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду.
Зі змісту вказаної вище ухвали Верховного Суду від 18 лютого 2026 року вбачається, що судове рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі № 552/672/23 ухвалені у подібних правовідносинах, а саме в обох справах відповідачі вважають, що кредитодавці вийшли за межі узгодженого строку та нарахували непропорційно велику суму процентів, а саме надмірний розмір нарахованих кредитором відсотків у порівнянні з розміром кредиту.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 552/672/23.
Керуючись ст.ст. 252, 253,268, 382,389 ЦПК України, апеляційний суд -
п о с т а н о в и в :
Зупинити апеляційне провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромдо закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 552/672/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 липня 2026 року.
Судді Т.О.Янчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко