ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду та
про відмову у зупиненні провадження
17 липня 2026 року Справа №160/19286/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про зупинення провадження представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Бородійчука Дмитра Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
06.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.07.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Бородійчука Дмитра Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточної індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року.
4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
6. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) та отримував грошове забезпечення, розмір якого визначався відповідачем. Представник позивача вказує, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення відповідачем неправильно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювалися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. На думку представника позивача, такі дії відповідача призвели до заниження розміру основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення позивача, оскільки розмір надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно не було проведено належну індексацію грошового забезпечення позивача за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року. Зокрема, відповідачем неправильно визначено базовий місяць для проведення індексації, оскільки після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 саме березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців та має застосовуватися при обчисленні індексу споживчих цін. Також представник позивача посилається на те, що відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. За твердженням представника позивача, у березні 2018 року розмір підвищення доходу позивача був меншим за суму можливої індексації, у зв`язку з чим у позивача виникло право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року. Крім того, представник позивача зазначив, що внаслідок невиплати належних сум грошового забезпечення у встановлені строки позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". З огляду на викладене представник позивача вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неналежному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, індексації та компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим просить суд визнати такі дії (бездіяльність) протиправними та зобов`язати відповідача здійснити відповідні перерахунки і виплати.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 07.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ): довідку про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із зазначенням їх розміру помісячно; довідку про фактично нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із розшифруванням усіх складових грошового забезпечення помісячно; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020 році; розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із зазначенням застосованих тарифних коефіцієнтів та нормативно-правових підстав їх визначення; відомості щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, щомісячних премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за спірний період; довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із зазначенням помісячного розміру індексації, базового місяця та застосованих коефіцієнтів індексації; інформацію та розрахунок щодо визначення відповідачем базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача із зазначенням правових підстав такого визначення; інформацію щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а у разі її не нарахування та невиплати - письмові пояснення із зазначенням правових підстав; копії розрахункових листів, відомостей нарахування грошового забезпечення, особових рахунків та інших фінансових документів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року; належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для визначення розміру грошового забезпечення позивача у спірний період. Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
14.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовим формуванням, яке фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому не має права самостійно змінювати порядок чи розміри виплат грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки такі питання визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідач вказував, що позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу начальника управління (по стройовій частині) від 31.12.2020 №307, а тому на момент звільнення мав бути забезпечений усіма належними видами грошового забезпечення. При цьому, на думку відповідача, відсутні докази оскарження позивачем наказу про звільнення або виключення зі списків особового складу військової частини. Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідач зазначив, що військова частина здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до чинного на відповідний період законодавства. На думку представника відповідача, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704, оскільки суд не має повноважень відновлювати дію нормативно-правових актів. Представник відповідача посилався на положення пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, відповідно до яких визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, або його скасування не поновлює дію актів, які були ним скасовані чи змінені. Також відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2018 у справі №807/1332/17 та від 27.02.2020 у справі №804/8510/16. Крім того, відповідач зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях позивача щодо неправильності визначення складових грошового забезпечення, оскільки на момент звернення до суду позивач не мав первинних документів щодо розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, тарифного розряду та інших складових грошового забезпечення. На думку відповідача, довідки форми ОК-5 та ОК-7 не можуть підтверджувати неправильність проведених нарахувань, оскільки містять лише інформацію про суми доходу, з яких сплачувався єдиний соціальний внесок. Щодо вимог про виплату індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що підстави для її нарахування та виплати відсутні, оскільки грошове забезпечення позивача нараховувалось відповідно до чинних нормативно-правових актів. Представник відповідача заперечував проти застосування березня 2018 року як базового місяця для проведення індексації, зазначаючи, що позивач неправильно визначає порядок розрахунку індексації. Також відповідач заперечував проти вимоги про виплату індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн, передбаченої абзацами четвертим, шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, вказуючи на відсутність правових підстав для її нарахування. Окремо представник відповідача зазначив про безпідставність посилань позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», оскільки, на його думку, зазначене рішення стосується лише випадків, коли виплати прямо передбачені чинним законодавством, тоді як у спірних правовідносинах, на думку відповідача, законодавством не передбачено застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини для визначення посадових окладів. У зв`язку з наведеним представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Також, 14.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в якій представник відповідача посилався на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються правовідносин, пов`язаних із проходженням військової служби, а тому відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду. Представник відповідача зазначив, що позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення на підставі наказу начальника управління (по стройовій частині) від 31.12.2020 року №307. На думку відповідача, саме в день звільнення та проведення остаточного розрахунку позивач мав можливість отримати інформацію про складові виплаченого йому грошового забезпечення, а також встановити факт можливого порушення своїх прав. Представник відповідача вказав, що позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто через понад п`ять років після припинення проходження військової служби та проведення з ним розрахунків, при цьому не надав належних доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Крім того, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення, виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів не є вимогами щодо триваючого порушення, оскільки відповідні виплати мали бути здійснені у визначений законом період проходження військової служби, а остаточний розрахунок мав бути проведений на момент виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Посилаючись на положення статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 просив суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Окрім того, 14.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича до суду надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому представник відповідача просив зупинити провадження у справі №160/19286/26 до набрання законної сили рішенням Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26 (касаційне провадження №К/990/11893/26). В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що предметом спору у даній адміністративній справі є, зокрема, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за період проходження військової служби із застосуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2018 року відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Представник відповідача вказав, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 року адміністративну справу №240/401/26 (касаційне провадження №К/990/11893/26) передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з наявністю неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 та визначення розрахункової величини для обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців. На думку представника відповідача, правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у зазначеній справі матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки саме від визначення належної розрахункової величини залежить вирішення питання щодо правомірності дій відповідача при нарахуванні грошового забезпечення позивача та здійснення перерахунку інших складових грошового забезпечення, які є похідними від посадового окладу та окладу за військовим званням. Посилаючись на положення пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, представник відповідача зазначив, що суд має право зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Об`єднаною палатою Верховного Суду, а тому з метою забезпечення принципів правової визначеності, єдності судової практики та процесуальної економії просив задовольнити клопотання та зупинити провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/401/26.
Розглядаючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про зупинення провадження у даній справі, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч.1 та ч.2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23.
Тобто, у спірний період, зокрема з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №160/19286/26.
Відтак, у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про залишення позовної заяви без розгляду про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити повністю.
Щодо клопотання про зупинення провадження, суд вказує наступне.
Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі.
Відповідно п.9 ч.2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.
У заявленому клопотанні представник відповідача просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26, яка перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Суд, акцентує увагу, що ст. 236 КАС України передбачено право суду, а не його обов`язок, щодо зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у зразковій справі.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини у справі №240/401/26 та у справі №160/19286/26 не є подібними, оскільки вирішення спору у справі №240/401/26 фактично зводиться до застосування приписів ст. ст. 7, 265 КАС України та обрання редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, яка регулює правовідносини щодо порядку обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців за період з 20 травня 2023 року (не включає спірний у цій справі період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року).
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає необхідності зупинення провадження у справі №280/4106/26 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у адміністративній справі №240/401/26 (провадження №К/990/11893/26).
Відтак, у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про залишення позовної заяви без розгляду про зупинення провадження слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 236, 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про зупинення провадження - відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя С. В. Прудник